Олексій ВЛАСОВ: «Я пішов з посади першого віцепрезидента Федерації каное України, тому що розчарувався в цій роботі»  

Цими днями збірна Запорізької області з веслування на байдарках і каное змагається за медалі першого старту сезону, Кубка України, в Умані. Новий сезон запорізькі веслувальники розпочинають під керівництвом нового президента Олега Ільницького. Його попередник, Олексій Власов завершив свою діяльність не лише на посаді президента Запорізької федерації, а й добровільно залишив посаду першого віцепрезидента Федерації каное України. Чому так сталося – він розповів в інтерв’ю.

 

— Давайте почнемо здалеку, розкажіть про Ваш шлях у веслуванні.

— У веслування потрапив у 1991 році – привів мене мій друг Макс Нефьодов, який, на жаль, загинув в минулому році, захищаючи Україну. Це була база СК «Металург» комбінату «Запоріжсталь». Першим тренером був Володимир Громазін, який готував мені під час всієї моєї кар’єри, не такою вже і довгої. Взагалі-то, непогано у мене виходило у байдарці – доволі швидко освоївся, досяг певних результатів. Вже в 1995 році взяв участь у чемпіонаті світу серед юніорів в Японії.

В 1996 році виступав на юніорському чемпіонаті Європи в Польщі. Мої шанси оцінювалися доволі високо – був серед претендентів на медалі. Але не пощастило – в дорозі зламався автобус: всі перехворіли, зокрема і я. У підсумку виступав з температурою і посів, якщо не помиляюсь, 6-е місце. І в четвірці на дистанції 500 м медаль також завоювати не вдалося. Наступного року я став переможцем Кубка України, відкривалися непогані перспективи, ми тренувалися тоді під керівництвом Сергія Чухрая, але в 1998-му році помер батько і мені треба була думати про хліб насущний. На професіональний спорт часу не залишалося.

В 1997-му готували четвірку, і на дистанції 1000 м виходили з 3-х хвилин, що було дуже високим результатом, тим більше виступаючи на широкому дерев’яному човні. Але через хворобу напарника Вячеслава Куліди реалізувати підготовку не вдалося.

Саме тоді поляки приїхали в Канаду на «Пластексі» — це був прорив, і вони, виступаючи на пластикових човнах, завоювали дуже багато медалей. Україна ж просто не встигала за ними. Програвали елементарно через відсутність сучасного інвентаря.

Після уходу з веслування пробував реалізуватися в бізнесі, в інших сферах. Іноді мій тренер Володимир Громазін долучав мене до тренувань, щоб я дав дітям майстер-клас та й сам від час від часу виходив на воду, хоча спочатку, взагалі, не хотілося.

-А як сталося, що Ви очолили Федерацію каное Запорізької області?

— В 2013 році я, можна сказати, повернувся, у веслування, очоливши Федерацію каное Запорізької області. До цього регіональної федерації у нас взагалі не було, а область мала бути представлена у Федерації каное України. В нашій області багато досвідчених тренерів які підтримали мене та обрали президентом ФКЗО і я буквально до недавнішнього моменту керував цією організацією разом з Євгеном Морозовим та тренерами області .

Можу сказати, що в роботі були деякі інновації і не велика кількість медалей. Хоча саме в цей період появилася Людмила Бабак, яка добилася неабияких успіхів в марафоні. Але тільки зараз з’явився спортсмен, який може взяти олімпійську ліцензію, маю на увазі Артема Четвертака. Підростає Микита Тесса, який в 2022-му році став чемпіоном світу в каное-четвірці.

Що стосується моєї діяльності в якості президента ФКЗО, то намагався обходитися своїми силами – бувало і свої кошти вкладав, адже просити не звик.

— А коли Ви увійшли до складу Федерації каное України?

— В 2021-му після звітно-виборчої конференції увійшов у склад керівництва Федерації каное України – Ігор Слівінський запропонував стати першим віце-президентом. І в підсумку делегати конференції проголосувала за мене. Хоча я, чесно кажучи, не розраховував на це.

На той момент більшість членів ФКЗО підтримували зміну керівництва ФКУ при тому, що на посаді головного тренера залишиться Юрій Чебан. Якщо б я знав, що ці речі не пов’язані напряму, я б взагалі не став «лізти» в керівництво ФКУ.

Вже на конференції була обрана ревізійна комісія, у склад якої увійшов Ігор Нагаєв, хоча на той час ми не знали, що саме він очолить збірну України. наскільки я знаю, так не має бути, адже це конфлікт інтересів, про який мало хто говорить. Коли я ще був віцепрезидентом ФКУ, він мав написати заяву про вихід із ревізійної комісії, але не знаю, чи це відбулося.

З самого початку роботи новообраного керівництва ФКУ між віцепрезидентами були розподілені обов’язки: Андрій Маслюк став відповідати за роботу зі збірною, інші — за роботу з регіонами. Як представник одного із східних регіонів мав працювати зокрема з Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Кіровоградською і, звісно, Запорізькою, областями.

Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення росії зв’язок з головою Донецької Федерації веслування Олександром Коньковим був втрачений – працювали з Валентиною Кримською.

В планах новообраної Федерації каное України було приведення ії структури у відповідність зі структурою Міжнародної федерації каное. Планувалося на найближчій конференції обрати комітети і комісії у відповідності з МФК.

Як тільки почалась повномасштабна війна в Україні, представники ФКУ були на зв’язку з міжнародними федераціями, Андрій Маслюк зробив багато роботи в цьому напрямку і особисто контактував з Федераціями Румунії та Угорщини на рахунок притулку для наших спортсменів. Завдяки роботі ФКУ у змагальному сезоні 2022 року, організатори спортивних заходів надавали безкоштовну акредитацію для спортсменів з України.

Також хочу відмітити один позитивний момент на користь роботи ФКУ, це отримання статусу «Національної Федерації каное України», в підготовці та розробці документів я особисто приймав участь. Фактично це не впливає на загальну роботи ФКУ та веслування в Україні але цей юридичний момент має бути виконано для більш плідної співпраці з Мінмолодьспортом.

-Як Федерація каное України працювала у важкому воєнному 2022 році?

— Тяжко, навіть щорічної звітної конференції не було проведено, хоча начебто нічого не заважало. На останньому засіданні виконкому, в якому я брав участь, якщо не помиляюся, це було 16 лютого 2022 року, планували назначити дату конференції ФКУ. Генеральний секретар Олександр Мостовенко мав надати порядок денний конференції, але цього не відбулося. В подальшому я вийшов зі складу виконкому ФКУ і більше участі в роботі участі не брав.

Якщо б були створені комісії/ комітети, їхні голови увійшли б до складу виконкому ФКУ. Можливо б це ускладнило прийняття деяких рішень, але разом з цим, ці рішення, будуть більш відкритими і більш зваженими.

Хоча Ігор Слівінський, коли йшов на вибори, казав, що буде гарантом конституції Федерації каное України. І вже в перший рік передвиборчі обіцянки були порушені, чи не головні його слова – відкритість, проявом якої є конференція. Чому так відбулося? Тут питання, гадаю, не в юридичній площині. Питання в моральній стороні. Це була обіцянка президента.

-Які пропозиції особисто Ви вносили у роботу федерації?

— Я наполягав на створенні комітету атлетів. Комітет атлетів – це веління часу, вони мають брати участь в прийнятті рішень, адже вони напряму їх стосуються. Але в положенні прописана така дуже дивна річ: комітет створюється виконкомом і виконком може припинити його діяльність. Це дещо розходиться зі Статутом ФКУ, де йдеться про те, що комітети і комісії можуть створюватися конференцією, і припинити їх дію мають також тільки конференція, аж ніяк не виконком. Схоже на узурпацію влади.

Має бути зворотній зв’язок між спортсменами і ФКУ, щоб федерація краще розуміла потреби спортсменів і відповідно ним працювала.

Після початку війни ФКУ допомагала спортсменів з виїздом за кордоном, домовлялися з іншими національними федерації, щоб їх брали на забезпечення, зі скидкою, чи, взагалі, безкоштовно. Чи існують списки спортсменів, яким допомогла безпосередньо ФКУ, не знаю. Має бути, як на мене.

— За час Вашої роботи у керівництві федерації, які ініціативи запровадила ФКУ? Які кроки щодо популяризації виду спорту, пошуки нових джерел фінансування?

— Та мабуть ніяких. Звичайна рутина.

Популяризація виду спорту, висвітлення подій? Напевно, нічого не зроблено в цьому напрямку. Війна все напевно перекреслила, але в той самий час іншим спортивним організаціям нічого не заважає.

Нові джерела фінансування? Наскільки я знаю, тільки з китайською фірмою щодо спортивної форми. Якщо щось робилося в цьому напрямку, мені людині, яка займала посаду першого віцепрезидента, про це невідомо.

-Чи отримувала ФКУ міжнародну допомогу?

— Міжнародна федерація каное відкрила рахунок для благодійної допомоги українським веслувальникам, але я навіть не маю інформації чи отримувала ФКУ ці кошти.

 Чи отримує збірна України допомогу з благодійного рахунку, який відкрила Міжнародна федерація каное? 

— Не маю такої інформації.

— Дивно, що у другої людини ФКУ відсутня інформація за такими важливими питаннями

— Так була поставлена робота із самого початку. Тому, впевнений, федерація має бути відкритою. Треба влаштовувати зустрічі, семінари, щоб люди бачили і знали, що відбувається. Конференція має проходити, але останнього разу вона була аж в листопаді 2021 року, коли обиралося нове керівництво. На онлайн-зустрічах, які іноді проходили, не бачив якогось бажання людей ставити питання незручні керівництву ФКУ, тому потрібно проводити реальні зібрання.

— Чи обговорювали у ФКУ програму подальшого розвитку веслування?

— Гадаю, що програма розвитку веслування буде створена після війни. Хоча це мало бути першим кроком після виборів у 2021 році. Це, так би мовити, дорожня карта кожної організації.

 

 

— Торік спортсменка із Енергодару Людмила Бабак хотіла змінити спортивне громадянство. Як поставилися до цього з позиції керівника обласної федерації та першого віце-президента ФКУ?

— Я підтримав ії в цьому. Для прискорення цього процесу ФКУ рекомендувала звідусіль звільнитися, щоб до неї не було ніяких претензій від українських організацій. Це було необхідно для отримання відкріпного листа. Але рішення так і не було прийняте, і людина залишилася без засобів існування. Чому ФКУ не прийняла рішення? Мені складно це коментувати. Я підіймав це питання кілька разів на виконкомі, але мене не почули і в протоколі засідань це, наскільки мені відомо, відображено не було, ніби і не існувало.

Людмилу Бабак не відпустили, але відпустили перспективну молоду каноїстку Вікторію Ярчевську, але ніякої інформації про це також в протоколах і на сайті ФКУ немає. Незрозуміло, чому ця інформація не публікується. Чи немає в цьому зацікавленості особистого характеру, не знаю. Але про це можна запитати керівництво ФКУ на конференції, якщо вона буде.

До речі, ситуація з Бабак і Ярчевською стала однією з причин виходу з виконкому. Накопичилося вже.

— В минулому році на чемпіонаті України стався резонансний випадок у веслувальній спільноті — був викритий у «підставі» один з віцепрезидентів ФКУ В’ячеслав Ніколаєв. Чи були прийняти рішення за підсумком тих подій?

-Він вибачився. Його пожурили. От і все. Ніяких офіційних рішень з цього приводу не було. Ані стосовно головних дійових осіб, ані для того, щоб попередити подібні випадки в майбутньому.

Гадаю, що це не перший так випадок «підстави» в українському веслуванні, але перший, який був виведений в публічну площину. На жаль, без рішень…

Треба боротися, щоб таких випадків більше не траплялося.

Як? Цей випадок викрили, тому що Сергій Безуглий, який помітив «підставу», знав в обличчя цих веслувальників. Так можливо треба вводити обов’язкову акредитацію на національні змагання, де була б фотографія, щоб судді бачили, хто дійсно виходить на старт.

В каденцію Сергія Чернишова працювала програма заявки на національні змагання. В керівництві ФКУ йшла мова, щоб зробити свою. Але ніяких рішень виконкому з цього приводу не було. Просто поговорили. От і все. Програми як такої зараз немає.

-Як формується тренерський штаб збірної України, чи бере ФКУ участь у відборі кандидатів?

— Так, звісно бере. До нас зверталися байдарочниці щодо кандидатури Володимира Соловйова. Також зверталися топові спортсмени збірної України щодо руйнуючих дій Ігоря Нагаєва, на скільки я знаю конфлікт не вичерпано, спортсмени звертаються і по сьогодні. Чи були відправлені до Міністерства якійсь рекомендації ФКУ щодо тренерів мені не відомо, але на виконкомі відповідні рішення затверджували. То можна перевірити якщо зробити відповідні запити.

Як до кандидатури тренера жіночої байдарки, то ми рекомендували Сергія Чухрая, щодо Олексія Мотова та Геннадія Біденко в жіночій байдарці то це питання скоріш за все до Мінмолодьспорту, хоча ми б могли від ФКУ надавати свої пропозиції щодо тренерів збірної, але чомусь цього немає.

-Розкажіть, чому вирішили поступитися посадою президента Федерації каное Запорізької області Олегу Ільницькому?

— Я позитивно ставлюсь до будь-яких змін, якщо вони йдуть на користь і за свою посаду президента ФКЗО ніколи не тримався. Все, що добре для нашого виду спорту, підтримуватиму обома руками. В Запорізькій області сформувався міцний спортивний актив у вигляді тренерського — суддівського складу: Бондаренко Тамара, Большакова Тетяна, Громазін Володимир, Снежко Сергій, Савельва Юлія., Шеларь Ольга, Харламов Олександр, Токарев Олексій, Рожков Юрій та багато інших. Також на пульсі обласного веслування руку тримає перший віцепрезидент ФКЗО, директор ДЮСШ Євген Морозов, який не дасть рухатись федерації у хибному напрямку. Все одно я залишаюсь у Запоріжжі, залишаюся у веслуванні і допомагатиму нашим спортсменам. Якщо з’явилася достойна людина, яка може робити більше для веслування, я тільки «за» і треба дати шанс. Після виборів я новообраному президенту сказав: «Сподіваюсь, коли з’явиться людина, яка зможе робити більше, ви зробите так, як і я».

— Якими були причини Вашого уходу з виконкому ФКУ?

— Не хочу перечислювати всі причини окремо. Я просто розчарований діяльністю ФКУ в цілому.

Символічно, що виконком ніяк не відреагував на мій лист-заяву, який я написав і відправив ще 20 лютого, якщо не помиляюся, по всіх каналах зв’язку(чат Вайбер, офіційна пошта, фейсбук), втім, сайт ФКУ й досі не повідомив веслувальну спільноту про це. У протоколі засідання написано, що на засіданні 7 березня мене просто не було.

Однією з причин мого уходу з ФКУ стали сімейні обставини – через них я не міг виїжджати на змагання, спілкуватися з людьми, а, значить, і брати участь у роботі ФКУ. Я бачив, що недопрацьовував, тож і прийняв рішення піти.

Що відчув, коли пішов. Просто видохнув. Мабуть, хтось прийде і буде більш ефективним в роботі.

Побажаю виконкому ФКУ, а значить, й самій федерації бути більш відкритими. З таким гаслом нове керівництво йшло розпочинало свою роботу, але відкритості в роботі я не побачив. А спортсменам хочу побажати завоювати якомога більше олімпійських ліцензій, а в наступному році – олімпійських медалей.

 

«ЗА!спорт»