Анатолій Кушнірук: Мрію, щоб у Запоріжжі з’явився майданчик для метання списа

 

Запорізькі метальники списа чудово відкрили новий змагальний рік у Мукачевому, де проходив зимовий чемпіонат України. Національна лідерка Анна Гацько підтвердила своє реноме, здобувши золото у змаганнях жінок. При цьому Анна показала результат, який нині посідає перше місце в європейському рейтингу і третє в світовому.

Порадувало й підростаюче покоління – дві срібні медалі вибороли у Мукачевому вихованки Анатолія Кушнірука – Поліна Шапочка стала другою серед дівчат до 22 років, а Ярослава Аполосова – серед спортсменок до 18-ти.

Шості місця посіли Валерія Риженко — у віковій категорії до 18 років,  та Карина Симонець, до 20 років.

Розповісти про виступ своїх вихованок у Мукачевому ми попросили Анатолія Володимировича Кушнірука.

 

-Анатолію Володимировичу, як оціните початок змагального року?

— Я задоволений, адже ми практично не мали можливості метати, цього року. На дворі обуло холодно, а в манежі нема сітки, не встигли  розметатися. Втім навіть без цього старт у Мукачевому показав, що підготовка  була правильна, і більшість дівчат продемонстрували особисті результати.  На літо, коли вийдемо на вулицю, сподіваємося що у нас з’явиться сектор, де ми зможемо якісно готуватися до змагань.

У нас цього року чемпіонат Європи серед юнаків, і одна з кандидатів на ці змагання Ярослава Аполосова. Але в таких умовах, які у нас зараз є, буде важкувато щось зробити. Та всеодно будемо прагнути виконати норматив, щоб потрапити на чемпіонат Європи.

-А який норматив, скільки треба додати Ярославі?

— Треба метнути 47 метрів, і вона могла б це зробити вже у Мукачевому. Навіть колеги з інших областей відзначили її потенціал. Але через те, що ми не розметані, Ярослава не могла потрапити в спис, втім все одно показала особистий результат. Сподіваюся розметаємося, у нас ще старти є. Перший етап кубка України з метань у Новій Каховці, потів у другий у Кам’янець-Подільськму, є де позмагатися. Якщо погода не підведе будемо готуватися, може встигнемо до 27 березня.

-Ще одну нагороду принесла запорізькій команді Поліна Шапочка, шо скажете про її виступ?

-Поліна теж показала кращий особистий результат на зимових змаганнях, і я думаю, що у неї та ж проблема, що і у Ярослави —  не встигла на вулиці розметатися. Ще й холодно у Запоріжжі напередодні було, сніг випав, брудно, а сектора як такого нема. В секторі у нас лежать гумові плитки, і вони як замерзають, в шипівках по них слизько, неможливо тренуватися.  Тому на вулиці ми практично не готувалися.

-Інша Ваша вихованка, Валерія Риженко, вперше виступала у новій віковій категорії зі списом важчим, і стала шостою. Хороший результат?

-Лєра перед змаганнями майже місяць хворіла і враховуючи цей факт, поїхала та вісім метрів додала до минулорічного результату. Я теж вважаю, що у неї потенціал величезний, треба розметатися.

— Також шостою стала Карина Симонець, її результатом задоволені?

— Окрім нашої загальної проблеми, відсутності місця для тренувань, у Карини є ще одна причина, через яку вона не змогла виступити краще — у неї нема шипівок, і нема можливості їх купити. А без шипівок метати складно, нога їде на великій швидкості це дуже погано і важко. Тому вона не змогла себе реалізувати, а так дівчинка дуже хороша, шосте місце теж не поганий результат.

— Не можу оминути питання про  Юру Кушнірука, чи плануєте його виступи в поточному сезоні?

-У Юри триває реабілітація, він тренується, але метати ще не пробував, рука не відновилася після операції. Але думаю наприкінці березня почне працювати зі списом. У червні хочемо виступити на змаганнях Мілоша і Кончеця в Києві, принаймні поки що задуми такі, а далі подивимось. Плани у нас великі, ми сподіваємось на високий результат цього року.

-Багато років запорізькі метальники не мають місця для тренувань, є якась надія, що ситуація найближчим часом покращиться?

-Нажаль ні. В останні роки нас прихистили у 73-й школі, ми там власними силами поклали гумову доріжку. Але нещодавно директор попередила, що там робитимуть новий стадіон, тож нам треба шукати інше місце для тренувань. Якби місто виділило нам якийсь майданчик, то вже знайшли б якось можливість самі його облаштувати, може залучили б спонсорів. Я порахував – щоб обладнати нам сектор, треба 40 тисяч гривень, це не так багато. Але місця не дають. Говорив напередодні виборів з міським головою, він обіцяв допомогти, та питання за ці роки, нажаль, не зрушило з місця. Дуже хочеться, щоб метання списа розвивалося у Запоріжжі, бо таких шкіл, як наша, в Україні лишилося менше десятка.

 

 

Олена Назаренко, для Федерації легкої атлетики Запорізької області