У другий день чемпіонату України у приміщенні, єдину нагороду збірній Запорізької області принесла Анастасія Рємєнь.В фіналі бігу на 800 вихованка ЗТУ Костянтина Михайловича Рурака стала третьою, з часом 2:08.85. Про свій виступ в Сумах Анастасія розповіла прес-службі ФЛАЗО.
-Анастасія, вчора після кваліфікації на 800 метрівці оголосили про твою дискваліфікацію, а потім все владналося. Що там сталося?
— Цей випадок став справжнім стресом для мене. Сиджу, взуваюся, і раптом дізнаюся, що мене дискваліфікували. Думала тренер жартує, він любить пожартувати. Але виявилося це не жарт, дякую віце-президенту ФЛАЗО Володимиру Самоленку, дякую керівнику департаменту змагань ФЛАУ Яні Бочарській, вони допомогли розібратися. Звинуватили, що начеб-то я наступила на лінію на сході, ми подивилися відео з трьох камер – я не наступала на лінію, я поруч була, у мене така специфіка бігу, ноги в сторони. Тож все чесно. Якби справді порушила, далі б не виступала.
— Як оціниш свій біг в фіналі?
-Сьогодні вже як вийшло. Ми планували якийсь результат, були напрацювання, але я знаю свою проблему, я знаю над чим мені треба працювати. І я офіційно, в цьому інтерв’ю, обіцяю тренеру, що до квітня я цю проблему виправлю! Прикро, бо по тренуванням я була готова краще. Ще у мене така біда, що останні 100 метрів я не можу набігати. Це треба теж виправляти, бо сьогодні могла поборотися, хоча б другою точно мала бути. Але вже що маємо…
Добре, що пробігли цей чемпіонат України напрацювання якісь мають бути, ми ж маємо прагнути до Олімпійських Ігор, а такий старт показує де недопрацював, де полінувався, де щось робиш не так. І зараз по цьому старту я знаю, чому я не перша – виною моя халатність до деяких моментів.
-Поки ти була в декреті, конкуренція в твоєму виді стала сильнішою, чи навпаки?
— Був рік, коли я пробігла 2.06.40 і не потрапила в фінал А чемпіонату України. Насправді рівень зараз не дуже, нині лише одна людина пробігла за нормативом майстра спорту – це смішні секунди. І я розумію, що мій вихід з декрету дещо затягнувся. Мені все здавалося що дитина маленька, ще є час, але я бачу що олімпійський рік на носі, і часу вже нема. Тож буду працювати ще стараніше. Хотіла би поїхати на збори, але розумію що з таким результатом фінансування для мене не буде. Тож може поїду власним коштом. Хотіла б туди, де буде збірна, щоб з кимось бігати, набігати об’єми, все ж таки в компанії це легше.
Олена Назаренко, для ФЛАЗО
