Чемпіонка світу з семиборства Анна Касьянова теж прибула до Луцька на командний чемпіонат Європи с легкоатлетичного багатоборства.Нажаль, представниця Запорізької області не виступає, як планувала, а підтримує збірну України на трибунах разом з чоловіком Олексієм та донькою Олександрою. Звісно, журналісти не могли оминути увагою титуловану багатоборку. Про родинну підтримку, своє повернення та спортивні плани Анна Касьянова розповіла засобам масової інформації.
-Анно, як почуваєтеся, сидячи на трибунах, хочеться виступати?
-Звісно, рвуся виступати. Тим більше у мене хороша форма, як і у Олексія. Мабуть, ця луцька доріжка для нас м’якувата. Наші зв’язки не витримали її після броварських доріжок. Спочатку у мене був непередбачений спазм на Кубку України місяць тому, тепер у Льоші … Незрозуміло, як це сталося. Але ми не здаємося. Форма є. Головне — є бажання. Тренуємося. Готуємося до наступних етапів.
— Який наступний старт?
— Чемпіонат України у Льоші. Сподіваємося, що він до нього відновиться і зможе протримати форму, а в чомусь ще й поліпшить. Я теж хочу підготуватися до чемпіонату України, або вже буду готуватися на зимовий чемпіонат — зараз вирішуємо. Перевірилися, побачили, які є недоліки, працюємо. Все ж таки після народження дитини не так багато часу пройшло, і, якщо м’язи вже готові до виконання роботи, то зв’язки поки дають збій. Я тільки в квітні закінчила годувати, і цих двох місяців гострої роботи ще не вистачає. Для окремого виду — можливо. Але багатоборстві не прощає таких речей.
— Як готувалися до літнього сезону?
— Після народження дитини я почала інтенсивно працювати тільки в березні-квітні. З нами на збори поїхала бабуся. Якщо ми були з донькою на зборах в листопаді-грудні, то я більше Льоші допомагала. А навесні вже взяли з собою бабусю, і завдяки їй я несподівано для себе почала набирати форму. З тижня на тиждень секундомір став показувати приємні цифри, наближалася до особистих рекордів. Бачила, що ще можу. Це для мене був показник. І для мене був показовим Кубок України в Луцьку. Коли я пробігла бар’єри, і Льоша сказав, що у нього були мурашки по шкірі. Після цього зрозуміла, що мені ще треба побігати.
— Тоді прийшло рішення продовжувати кар’єру?
-Після народження дитини думала, що взагалі буду закінчувати. Не думала, що у мене буде така допомога і що зможу тренуватися. А тут все так склалося! Тим більше Льоша тренується, ми з малою весь час поряд, я рухаюся. Якось морально «відпустила» себе, і тепер все в задоволення. Тепер навіть важкі тренування «по кайфу». Зараз поборемо ці травми. Бачу, що підштовхую Льошу йти далі, не опускати руки. Напевно, легше після народження дитини і мені, і Льоші. Недосипання спочатку не давали спокою, зараз все владналося.
— Як оціните жіночу збірну України, яка сьогодні виступає на домашньому чемпіонаті Європи?
-Триває, звісно, зміна поколінь. Пішли майже всі, з ким я виступала. Залишилося не більше п’яти спортсменок. Так, змінилися дівчата. Зараз стали сильніше швидкісні і стрибкові дисципліни. Раніше був упор більше на метання. Хоча спис зараз трохи підтягнули. Але ось ядро стало слабкішим. Тобто з ними зараз навіть я можу виступати. Раніше я не потрапляла в сильні групи — по 16 метрів штовхали. Думає зараз є два лідера, а третє місце залишається вакантним. Вважаю, що можна ще боротися за призові місця на офіційних стартах.
— Хто вас зараз тренує?
-Ми з чоловіком протягом довгих років тренуємося, у нас вже є набір певних вправ, які розвивають нам спеціальні якості. Ми їх виконуємо. В принципі, для цього не потрібно особливого тренерського контролю. Все на особистому досвіді і своєю силою волі. Коли вже йдуть технічні моменти, то ми один одного знімаємо на камеру. Я показую Льоші, він бачить ці помилки. Є такі складні технічні види, як спис і жердина, які я не розумію. У таких випадках ми знімаємо відео і відправляємо тренерам в Бровари — вони коментують. Ну, або якщо ми в Броварах, то просто показуємо. Ось так справляємося. Стрибки у висоту, стрибки в довжину ми знаємо і так один одному підказуємо. Льоша мене розуміє з півслова а і його. Ми вже знаємо свої сильні і слабкі сторони, і так справляємось самі.
Олена Назаренко з Луцька, спеціально для Федерації легкої атлетики Запорізької області
Фото автора
