Одна з найстаріших і найбільш видовищних дисциплін легкої атлетики – метання списа, переживає не кращі часи в Україні. Міст, де є тренери та культивується ця олімпійська дисципліна, нажаль, стає дедалі менше. Тренери старої школи потроху відходять від справ через вік. Молодих наставників на зміну приходить не багато. Одна з небагатьох діючих, а головне – прогресуючих шкіл метання списа, працює нині у Запоріжжі на базі СДЮШОР СК «Металург» під керівництвом Анатолія Володимировича Кушнірука. Минулого сезону його вихованці кілька разів стояли на п’єдесталах пошани національних змагань. Аби розпитати наставника та спортсменів про підсумки сезону, вирушаю на тренування. Зустрічаємось на звичайному шкільному стадіоні — кілька метрів гуми, вкопаної в землю, стара стрибкова яма, кілька нових списів та з десяток бамбукових палиць для початківців – от і всі умови, які мають сьогодні запорізькі метальники списа.
- На щастя, хоч тут в школі дали нам місце, і дозволили сектор зробити, це звісно рівень кам’яного віку, але маємо те, що маємо. Доріжку зробити допоміг міський голова Володимир Буряк, ще коли балотувався на посаду, і кілька списів допоміг придбати. Тоді питав у мене: «Де б у перспективі ми бачили свою школу?». Я водив його на колишній стадіон «Авангард», там чудове місце. Обіцяв розглянути це питання, але минуло вже роки чотири – стадіон з того часу ще більше прийшов у занепад, навіть гумові доріжки розікрали, — розповідає тренер СДЮШОР СК «Металург» з легкої атлетики Анатолій Кушнірук, — Дякую адміністрації 73-ї школи, що прихистили нас. На цьому шкільному стадіоні зараз виховуються призери, чемпіони України, тут же тренується мій син, Майстер спорту міжнародного класу Юрій Кушнірук, – іншого виходу нема. Тренуємось цілий рік, не можна робити перерв у метанні. Взимку ми з Юрою їздили на збори, а діти покращували силові показники у тренажерному залі клубу «Тонус». Там нас дуже добре зустріли, надали необхідні умови. А метати ходили на вулицю, бо метати безперервно. Цього року, завдяки президенту Федерації легкої атлетики Запорізької області, Михайлу Букрєєву, повернулися в манеж. Будемо там робити силову підготовку, чудово що нарешті є де перезимувати. Але, нажаль, після реконструкції там не лишилося того, що для нас головне. Раніше в манежі у нас був спеціальний зал метань, там могли метати в сітку, був сектор для штовхання ядра, там теж ми працювали. Зараз таких умов нема. Але ми все одно працюємо, і маємо результати! Цього року дві дівчинки стали призерками чемпіонатів України, син виграв Універсіаду України, був другим на чемпіонаті України. Є підростаючі спортсмени, які посіли 4-5 місця на чемпіонатах України, і я вважаю що це теж хороший результат.
Майстер спорту України міжнародного класу, Юрій Кушнірук, який свого часу двічі був рекордсменом Європи серед юнаків, тричі рекордсменом України та вигравав Європейський юнацький олімпійський фестиваль, цього разу на тренуванні в якості помічника батька. Сам тренуватися не може, адже відновлюється після операції.
- 2019 рік починався для мене досить успішно, поки я не відчув проблеми із плечем – в середині сезону ми дізналися, що у мене достатньо серйозна травма. Але лікарі дозволили завершити сезон. Зараз мені зробили операцію, відновлююся. Цього сезону метав близько до свого особистого результату, але знав що я можу краще. Серед головних досягнень – був першим на Всеукраїнській Універсіаді, на командному чемпіонаті України був другим, і на основному чемпіонаті України теж був другим. Також було кілька комерційних турнірів , де посідав призові місця. Цікаво, що більшість хороших результатів вдалося показати саме закордоном, — розповідає Юрій Кушнірук, — Звісно, складно тренуватися в таких умовах, але у нас нема вибору, користуємось тим, що маємо. І навіть такі умови допомагають нам досягати якихось результатів, займати якісь місця на національних змаганнях. Але професійно готуватися на такому секторі складно. Тут нема м’якого покриття, це призводить до травм. Коли ми робимо кидок, ми приземлюємося, робимо опір на ліву ногу, іде велике навантаження на хребет, через це можуть проблеми. Нам професійний сектор життєво необхідний!
Поки розмовляємо з родиною Кушніруків, поруч розминаються дві юні надії метальної групи – Ярослава Аполосова та Валерія Риженко. Обидві родом не із Запоріжжя, а до обласного центру переїхали спеціально, щоб займатися метанням списа. Зараз живить в обласному інтернаті спортивного профілю. Цей рік став для дівчат доволі успішним –обидві покращили особисті рекорди та були призерками національних змагань. Цікаво, що Ярослава пішла у метання списа за прикладом своєї мами, Лілії Аполосової, яка свого часу теж тренувалася у Анатолія Кушнірука. Нині Лілія продовжує кар’єру у ветеранському спорті, і є чемпіонкою світу серед майстрів, тож мама і донька час від часу проводять сімейні тренування.
- Сама я з Дніпрорудного. Займаюся я другий рік, я перейшла на метання з бігу, хоча мама не дуже хотіла мене віддавати, але зараз рада моїм успіхам. Допомагаємо одна одній, тренуємось разом. Коли є підтримка близьких людей, коли мама цим займається і досягає великих результатів, хочеться теж займатися і тягнутися за нею, — розповідає Ярослава Аполосова, — За два роки тренувань у Анатолія Володимировича я почала прогресувати. На своїх перших змаганнях я показала 35.15 м. А зараз мій особистий рекорд вже 40 м 10 см. Тричі за цей час була призеркою чемпіонатів України у своїй віковій категорії 2003-2004 р.н. та серед старших дівчат 2002-2003 р.н. Цього сезону я двічі оновила особистий рекорд, була другою і третьою на чемпіонатах України. Тепер готуюся до нового сезону. Якщо говорити про мою глобальну мету – хочу перевершити мамин результат, вона свого часу була в олімпійській збірній України, але на Іграх не виступала. А у мене є мрія потрапити на Олімпіаду і здобути медаль, це моя мета!
З новим особистим рекордом та сріблом чемпіонату України серед юнаків підійшла до завершення сезону Валерія Риженко. Дівчина, яка має другий доросли розряд, ставить на наступний сезон мету виконати норматив кандидата у майстри спорту, переконана – старанна робота є запорукою успіху.
- Я з міста Жовті води, Дніпропетровської області, починала займатися там. Потім на змаганнях познайомилася з Анатолієм Володимировичем і він запросив мене до Запоріжжя. Тут у мене з’явилися нові результати, нові перспективи, помітно зросли показники. Раніше метала в середньому 30 м , зараз мій особистий рекорд36.35 м. З цим результатом я стала четвертою на чемпіонаті України у старшій віковій категорії (2002 р.н. і молодші), а у своєму віці я була на чемпіонаті країни другою, з результатом 35.20 м – для перемоги не вистачило одного метра. Далі ставлю собі мету просуватися в спорті, покращувати результати, тренуватися і оминати травм. А в наступному сезоні хочу виконати перший розряд, або норматив кандидата у майстри спорту, — поділилася планами Валерія Риженко.
Наступний старт, до якого готується зараз група Анатолія Кушнірука – чемпіонат України з метань, що в лютому відбудеться у Мукачево. Доки дозволятиме температура повітря, метатимуть на шкільному стадіоні. До цього запорізьким легкоатлетами не звикати.
Олена Назаренко, спеціально для Федерації легкої атлетики Запорізької області
