Рівнянка Катерина Климюк перший рік виступає за Федерацію легкої атлетики Запорізької області. Вона вже встигла принести в залік нашого регіону медалі чемпіонатів України змагань, стала чемпіонкою Всесвітньої Універсіади, а нещодавно захищала честь країни на командному чемпіонаті Європи у Суперлізі. Вихованка ЗТУ Костянтина Рурака пройшла до фіналу на 400-метрівці та посіла четверте місце в естафеті 4х400 м. Враженнями від виступу спортсменка поділилася з прес-службою Федерації легкої атлетики Запорізької області.
-Катя, як настрій після чемпіонату Європи?
— Рада, що нарешті повернулася в Україну. Бувають змагання з яких повертатися не хочеться, а бувають з яких мрієш потрапити додому.
— У Бидгощі було щось не так?
— Важка дорога була туди і назад — по 12 годин в автобусі. Готель дуже старий з поганими умовами — жахливі пружинні матраци, пильні пір’яні подушки, я дві доби не спала, харчування не дуже. Певно це теж далося взнаки на результатах.
— Розкажіть про сам виступ. В кваліфікації на 400-метрівці, за словами вашого тренера пробігли легко, а що у фіналі не вийшло?
— В кваліфікацій біглося більш-менш нормально, там виходили три перших спортсмени в фінал, я побачила що в трійці точно буду, і в кінці вирішила поберегти сили. А в фіналі не знаю чому, мене поставили на дев’яту доріжку, хоч і не з останнім часом я пройшла. Дев’ята це не найкраща доріжка. Перша кажуть найгірша, а дев’ята – на другому місці по незручності. Ось мене поставили на цю доріжку і довелося бігти самій, тому що попереду нікого немає, і треба самій собі задати якийсь темп. І я так на цьому задумалась, щоб почати швидко. У мене є такий нюанс, я раніше боялася швидко починати, щоб вистачило сил до кінця, і потім себе не реалізовувала. Зараз я з цим борюся, і на цьому старті вирішила почати швидко, і я почала так шкидко … що мій рівень ще недостатньо високий, щоб втримати цю швидкість всі 400 м. Я її втримала 300 метрів, а потім довелося можна сказати майже пішки доходити, по інерції добігла 400. І нажаль результат не порадував. Ми їхали на командний чемпіонат Європи виступати в індивідуальному виді, щоб покращити мій особистий рекорд, і відібратися в Доху на чемпіонат світу. Не вийшло, багато факторів на це вплинули. Не скажу що дуже сильно розчарувалася, ще є старт. От якщо на чемпіонаті України не пробіжу — можна розчаровуватися. А зараз не опускаю руки, ще є шанс під коректувати всі нюанси зробити висновки.
— А як щодо естафети, що скажете про виступ на командному чемпіонаті Європи?
-Якщо брати мене окремо від дівчат, я пробігла на те, на що була готова — 52 секунди. Дівчата всі молодці, всі показали хороший результат. Нажаль так склалося, що ми в слабшому забігу бігли і нам не було за ким потягнутися, з ким конкурувати. У нас в естафеті це велику роль відіграє потім в кінцевому результаті. Адже коли ти біжиш одна, дуже складно відчути, чи можеш ти швидше. Тобі здається що ти біжиш достатньо швидко, і ти стараєшся набігати, але не маєш з ким порівняти. Якби була якась конкуренція, хтось біг би хоча б ззаду, то був би стимул. А так ми бігли на виграш, ну і стали четвертими. Можливо поборолися б за вищі місця, якби потрапили в кращий забіг.
— Доречі, я зауважила що у Бидгощі було багато глядачів на трибунах, як атмосфера змагань?
— Відвідувачів прийшло дуже багато, особливо в останній день. Звісно набагато приємніше бігати з повними трибунами, а не коли приходять тільки тренери і інші учасники змагань. Це додає такого адреналіну, це дуже класно. В Польщі легка атлетика набагато популярніша ніж у нас. Скрізь висять плакати з їхніми легкоатлетами. В центрі міста стояли стенди, де було розписано про всіх учасників, які у них титули.
— Хотілося б побачити таке і в Україні.
— Ви знаєте, іноді буває. У нас я пам’ятаю в Сумах були біг-борди коли чемпіонат України проводили. Мене на них не було, але мені дуже приємно коли я бачу афіші легкої атлетики – це дуже круто!
-Доречі про популярність, в рідному місті в перемогою на Універсіаді нарешті привітали?
— Ні, я про це вже й забула, якби ви не сказали я б і не звернула уваги. Це вже звично – ти десь там сам собі виступаєш і все, мама тато знають то й добре.
Олена Назаренко, для Федерації легкої атлетики Запорізької області
