Четверте місце в регулярному чемпіонаті Суперліги Паріматч 2020/2021 – це безумовний прорив для клубу, який розпоряджається найменшим бюджет у лізі. Тренерський штаб на чолі з Валерієм Плехановим зробив неможливе: «Запоріжжя» безпощадно розбиралося з суперниками, чий ростер формували найкоштовніші гравці під максимальні цілі на сезон у Суперлізі та єврокубках. У свою чергу в Запоріжжі побудували колектив однодумців, де власні амбіції перевищували клас і рівень іменитих суперників.
Заклавши фундамент у передсезонній підготовці, команда видала стартову серію з п’яти перемог поспіль. Так «Запоріжжю» підкорилося історичне досягнення – 100% перемог з рекордною для Суперліги різницею очок «+110». Такий результат сприймався обережно – багато клубів переживали проблеми з коронавірусом. Швидко епідемія вдарила і по нашій команді. Наступна серія була з поразок, тому справжній рівень БК «Запоріжжя» залишався загадкою для всіх. Але як тільки вдалося остаточно перебороти коронавірус, команда знову розправила крила та завдала кинджального удару – п’ять поспіль домашніх перемог, які доповнюються ще трьома в «бабблі». В результаті отримуємо історичну для клубу серію – вісім виграних матчів поспіль. Такого БК «Запоріжжя» не вдавалося навіть у «бронзовому» сезоні 2018/2019.
Про команду починають говорити і сприймати набагато серйозніше. Кидається в очі прогрес багатьох гравців. Тут варто віддати належне тренерському штабу, який свідомо ще перед сезоном обрав тактику, побудовану на амбіціях тих виконавців, кого запрошували. Завдання було геть не з простих – як за мінімального бюджету дати максимальний результат? Для цього Валерій Плеханов бере з ростер досвідчених українців, які залишалися недооціненими в своїх клубах, але прагнули значно більшого. Так «капітанська пов’язка» повертається Олександру Сізову, роль фундаментального шутера в команді – Віталію Мальчевському, статус основного центрового – Дмитру Тихонову. Всі вони проводять один з кращих сезонів у кар’єрі, причому серйозно додавали вже в ході регулярного чемпіонату. Якщо порівняти статистичні показники в першій частині сезону і на момент завершення «регулярки» – цифри виростають у 2-3 рази. Молоді гравці БК «Запоріжжя» так само кожен зі своїми власними амбіціями. Для когось цей сезон став першим у Суперлізі, що вже є найкращою мотивацією бути сильнішим навіть на тренуванні. А хтось, як наприклад Андрій Грицак, просто показав свій рівень у 20-річному віці. Повністю вгадав тренерський штаб «Запоріжжя» з усіма легіонерами. Майк Кеффі – це відкриття чемпіонату. Гравець, який допоміг у розвитку всієї ліги та сприяв прогресу багатьох партнерів по команді. Стабільнішого за Кеффі у Суперлізі просто немає. Він відіграв усі 40 матчів на позамежному рівні, реально претендуючи на звання MVP регулярного чемпіонату. Попри скепсис навколо можливостей Аурімаса Маяускаса боротися з мега габаритними суперниками на своїй позиції, литовський форвард вражаючою феєрією «у фарбі» та стабільним відсотком поставив на місце всіх. Навіть Джош Форчун, поки був повністю мотивований доводити власний рівень, виділявся у лізі – зберігав титул кращого скорера Суперліги та лідирував серед всіх у показнику перехоплень. Та найголовніша сила всього колективу БК «Запоріжжя», яка стабільно почала давати сенсаційний результат – це команда хімія.
Гравці і тренери неодноразово на цьому наголошували. Дружня атмосфера, проведення дозвілля разом – у певний момент всі об’єдналися заради спільної ідеї. Це допомогло пережити команді ще один важкий період, пов’язаний з епідемією травм та нескінченною серією виїзних матчів. За підсумком третього кола регулярного чемпіонату, де травми турбували Форчуна, Міхєєва та Маяускаса, запоріжці зберегли високе місце в турнірній таблиці, а в Кубку України домоглися ще одного історичного результату – пробилися до півфіналу. Залишившись практично всімох, команда Валерія Плеханова переграла «Київ-Баскет» у чвертьфіналі. Майку Кеффі довелося грати 40 хвилин, Олександру Сізову майже 35, Віталій Мальчевський та Андрій Грицак провели на майданчику більше 30 хвилин ігрового часу. Навіть у скрутній ситуації з короткою лавою та шаленою втомою «Запоріжжя» наступного дня героїчно билося на рівних з «Черкаськими Мавпами». Але історичний вихід у фінал оформив суперник.
Той період ще більше зміцнив командну хімію БК «Запоріжжя». Після Кубка України, отримавши відпочинок, команда вийшла на фінішну пряму в регулярному чемпіонаті, де вісім матчів належало зіграти вдома. Це піковий період для багатьох гравців. За відсутності Джоша Форчуна абсолютно нову роль взяв на себе Олександр Сізов. Співпадає ще одна знакова подія в житті капітана – народження доньки. Моральне піднесення призводить до того, що Сізов стабільно з’являється у символічних збірних туру, є важливою опцією команди, яка бореться за високі місця у надзвичайно конкурентній Суперлізі. Неймовірний прогрес видає Дмитро Тихонов. Він перетворюється в абсолютно домінуюючого гравця ліги на своїй позиції, знаходить своє місце в символічних збірних тижня та шокує вболівальників триочковими влучаннями у момент, коли ніхто цього не чекав. І як тут не згадати, що в листопаді Дмитро Тихонов теж переживає найприємніші миттєвості сімейного життя – стає батьком сина. Свій стимул отримує в цьому сезоні Майк Кеффі. Його донечці трохи більше року, в своїх інтерв’ю він зазнається, що проводить найкращий сезон у своїй кар’єрі заради неї. Наприкінці регулярного чемпіонату американський розігруючий демонструє просто галактичний рівень. У матчі з «Київ-Баскетом» Майк Кеффі оформлює тріпл-дабл – перший в українській Суперлізі з 2018 року. До речі, саме гравець БК «Запоріжжя» стає є абсолютним рекордсменом сезону за кількістю потраплянь у символічні «п’ятірки тижня».
Команда хімія, прогрес молоді та надзвичайний рівень «ветеранів» і легіонерів дозволяють запоріжцям фінішувати у регулярному чемпіонаті вісьмома перемогами поспіль, що є повторенням клубного рекорду. Такий результат остаточно розставляє усі крапки над «і» навколо реальних можливостей цього колективу. Після останньої звитяги над «Будівельником» Валерій Плеханов відзначає важливість Івана Міхєєва у переможному результаті, що вкотре доводить значимість абсолютно кожного гравця в команді.
БК «Запоріжжя» – це приклад того, як треба будувати команду з розумом, а не виплачувати захмарні бюджети заради привернення уваги. З часом стає зрозумілим, якби не серія з шести «ковідних» поразок, то місце в турнірній таблиці було б ще вищим. Можливо, навіть на рівні з переможцем регулярного чемпіонату – «Київ-Баскетом». Також не варто забувати, що наш клуб єдиний, хто зіграв лише одного разу зі своїми вболівальниками на трибунах. Цей сезон без перебільшення є казковим, як для команди, так і для всіх її гравців. Але й четверте місце – не межа і запоріжці будуть це доводити вже в плей-оф.
За підсумком регулярного чемпіонату наша команда має найдовшу домашню серію в Суперлізі з перемог – 15 матчів поспіль. Майк Кеффі – абсолютний рекордсмен за зіграними хвилинами в лізі (1324 хвилини, що дорівнює 22-ом годинам). Окрім того, що його показники відповідають рівню MVP (перший гравець чемпіонату за передачами і перехопленнями (відігравши всі матчі), четвертий за результативністю і шостий за ефективністю, інтерес викликає ще одна цифра – 15 підбирань у матчі з «Київ-Баскетом». Це абсолютний рекорд сезону за підбираннями на своєму щиті в одній грі (Аверил Югба та Брайс Джонсон мають по 13). Погодьтесь, зовсім нетипове досягнення як для розігруючого. Не менш вражаючою є сумарна кількість результативних передач – 304. Тут Кеффі випередив найближчого конкурентом з запасом 50+ (Стівен Буртт віддав 248 асистів). Роль цього гравця в команді найбільш визначальна. Його можна охарактеризувати дуже просто – абсолютний MVP регулярної частини сезону в українській Суперлізі Паріматч.
Так само неможливо оцінити вклад у загальний результат досвідченого тріо українських гравців Сізов – Мальчевський – Тихонов. Усі вони довели, що зарано їх скидати з рахунків. Віталій Мальчевський входить до ТОП-3 гравців ліги, які найчастіше виконують триочкові. Його ігровий час у порівнянні з минулим сезоном виріс майже втричі, кидкова серія просто вражає – у 32-х матчах із 39-ти Мальчевський влучав мінімум два триочкових за гру. Дмитро Тихонов – третій кращий гравець ліги за підбираннями на чужому щиті. Його особистий рекорд сезону – сім підбирань на кільці «Хіміка» у виїзному матчі. Абсолютно вся лінія статистики зараз найкраща за всю історію виступів у Суперлізі: очки, підбирання, рейтинг ефективності. А в арсеналі навіть з’явилися дальні кидки. Олександр Сізов нагадує себе зразка сезону 2015/16, коли виступав у «Черкаських Мавпах». Це справжній капітан, стабільний і холоднокровний у рішеннях. Відіграє важливу роль як в нападі, так і в захисті.
Ватажком молоді та дебютантом Суперліги є 20-річний Андрій Грицак. Його приїзд в Україну виправдав очікування, індивідуальна гра в захисті є кращою на рівні всього чемпіонату, а потенціал напряму вказує на місце у національній збірній. Дорослий сезон Грицака вдався. Він другий у лізі за перехопленнями (1,55) і третій за блок-шотами (1,21). Його енергія і непоступливість викликають захоплення у глядачів, партнери завжди поважають, а тренери по-справжньому цінять таких гравців.
Дебютантами Суперліги стали ще троє гравців – молоді місцеві хлопці Роман Морозов, Рустам Рагімов та Данило Соколенко. 22-річний форвард Роман Морозов ще на передсезонних турнірах показав свої наміри на місце в основній ротації. У подальшому він взяв участь у 30 матчах регулярного чемпіонату. Вісім очок і 2/2 дальні кидки у грі з «Прометеєм», 11 очок проти «Київ-Баскета» – нинішній сезон точно запам’ятається молодому гравцеві, на подальший прогрес якого серйозно розраховують у клубі. Це ж стосується і Рустама Рагімова. 11 матчів у Суперлізі, сім набраних очок проти «Київ-Баскета» і 2/3 триочкові в грі з «Миколаєвом». Тренувальний процес поруч з таким напарником по позиції як Майк Кеффі – найкращий стимул працювати й прагнути нового рівня. Данило Соколенко отримував найменше ігрового часу і згодом приєднався до команди Першої ліги – «Металург-НУЗП», яка завершила сезон у чвертьфінальному раунді плей-оф.
Яків Тітов та Іван Міхєєв – це єдині гравці, які залишилися в клубі після минулого сезону. Від них уже чекали певного рівня, тому поступово Міхєєв отримав важливу роль в команді, а Тітов виправдовував довіру відрізками на дистанції. 21-річний вихованець запорізького баскетболу запам’ятався рекордним досягненням на рівні Суперліги, коли в матчі проти «Тернополя» Яків Тітов зробив 6 перехоплень за гру. Кращу цифру в цьому сезоні демонстрували лише такі гравці як Ді Джей Купер та Брайс Джонсон – у них було по сім перехоплень. Прогрес Івана Міхєєва у цьому сезоні відзначають на рівні всього чемпіонату. Вісім матчів регулярної частини він завершив з набраними очками 10+. Пристойний відсоток реалізації триочкових, вміння захищатися та виконувати установку, дисципліна та порядок дають йому потенціал для подальшого росту і стабільної гри як мінімум на рівні Суперліги.
Роль Івана Міхєєва виросла в команді в тому числі й після від’їзду Джоша Форчуна. Американець, на жаль, не зумів проявити себе повністю в Україні. За підсумком 26 матчів він залишається у ТОП-6 кращих скорерів Суперліги та посідає третє місце в показнику перехоплень. А от хто зумів себе проявити, так це Аурімас Маяускас. Литовський форвард повністю виправдав довіру головного тренера Валерія Плеханова, який давно стежив за цим гравцем. Маяускас – це надійна опція «в фарбі», стабільний кидок та хороший захист. Аурімас Маяускас – п’ятий у Суперлізі за влучністю двоочкових кидків, один з тих, хто найчастіше виходить на лінію для штрафних (сьомий показник у лізі). Це означає, що проти нього важко захищатися суперникам. Високий рівень гри в Україні знову підняв попит на цього гравця, який знову стає затребуваним у рідному чемпіонаті в Литві.
БК «Запоріжжя» – це краща команда регулярного чемпіонату за критерієм «ціна/якість». Складова успіху виявилась простою: голодні до перемог гравці, вірні вболівальники та амбітний тренерський штаб – наставники, які можуть зібрати колектив, зарядити всіх ідеєю та вести клуб до великих перемог.
Валерій Плеханов, головний тренер БК «Запоріжжя»:
– Підсумок регулярного чемпіонату оцінюю вдало, четверте місце – навіть вище, ніж ми могли розраховувати перед стартом сезону. Я не кажу про ті прогнози, коли нас відправляли далеко у нижню частину турнірної таблиці, питання не в цьому. Вже на передсезонці ми почали показувати рівень. Прикро, що «ковідні» поразки завадили нам бути ще вище. За великим рахунком нам до 2-3 місця не вистачило однієї-двох перемог. На жаль, сезон для нас все одно був не повноцінним, пандемія вдарила серйозно, через що ми не добрали багато очок. Але основний момент цього сезону в іншому. Ті хлопці, на яких ми розраховували, почали давати результат. Я маю на увазі перший дорослий сезон Андрія Грицака, я кажу про Дмитра Тихонова, який є справжнім відкриттям сезону. Наші легіонери – Майк Кеффі та Аурімас Маяускас грали на хорошому рівні, але яскраво вираженими лідерами в такій сильній лізі, як українська, вони ніколи не були. Я кажу про Івана Міхєєва, якого переслідували травми, але він є гравцем основної ротації. На нього буде робитися ставка й надалі. Серйозна допомога надходить від наших «ветеранів». Олександр Сізов вийшов на той рівень, коли його вважали і кандидатом до збірної, і є людиною дуже надійною в захисті та нападі. Віталій Мальчевський – один з кращих снайперів сезону, він продовжує показувати ту гру, коли назвати його ветераном язик не повертається. Постійно бореться за кожен м’яч, абсолютно заслужено веде команду до перемог і забезпечує собі місце у стартовій п’ятірці. Якщо я не називаю молодих хлопців, то тільки тому що вони менше отримували ігрового часу. Але Тітов, Морозов, Рагімов – це майбутнє запорізького баскетболу. Хлопці прогресують. Саме поєднання молоді й досвіду дало нам достатньо високе місце в регулярному чемпіонаті.
Прес-служба БК «Запоріжжя»
