26-річна запорізька легкоатлетка Анастасія Рємєнь, яку шанувальники «королеви спорту» краще знають за прізвищам Ткачук, повернулася в спорт після народження дитини. До появи в родині Анастасії та колеги-легкоатлета Олексія Рємєня, донечки Поліни, спортсменка встигла здобути срібну медаль молодіжного чемпіонату Європи (2015), третє місце командного чемпіонату Європи (2015) та брала участь в зимовому чемпіонаті світу, де посіла сьоме місце, була фіналісткою Юнацьких Олімпійських Ігор, багато разів вигравала чемпіонати України на дистанціях 800 та 1500 м.
За рік після народження дитини Анастасія знов на легкоатлетичних доріжках – на останньому чемпіонаті України в Луцьку здобула срібло на улюбленій 800-метрівці, та була третьою на 1500 м. Про те, як дається повернення в професійний спорт після декрету, ми розпитали у самої спортсменки.
-Анастасія, це Ваш перший сезон після декрету, чи важко було входити у форму?
-Більше важко мабуть психологічно, ніж фізично, я можна сказати рік відпочивала, а тут почала активно працювати. Ще із тренером (ЗТУ Костянтин Рурак, — прим.авт.)ми зараз мешкаємо в різних містах, тому на відстані це важкувато. Але всі робили все можливе, щоб я повернулася. Починаючи з тренера, керівництво, родина — всі і фінансово, і морально підтримували. Тому у підсумку сезону я задоволена.
-На своїй коронній дистанції 800 м Ви стали другою на чемпіонаті країни, не розчарувалися?
-Як-то кажуть, апетит приходить під час їжі. Хотілося звісно швидше пробігти на чемпіонаті, і я знала, що я готова бігти швидше, але у нас несподівано виникли 1500 м, які я не збиралася бігти. Дався взнаки брак змагального досвіду, я трохи перенервувала, що довелося бігти цю дистанцію. Тому на 800 виходила вже трохи втомленою. В принципі готова була на краще, але дві медалі – це хороше повернення в спорт.
-Чому вирішили бігти 1500 м?
-800 м мали бігти в два кола, але через нестачу учасників зробили в одне. І тренер вирішив, що треба десь набирати досвід, оскільки змагань у нас мало, тому заявилися на 1500 м.
-Як оціниш рівень останнього чемпіонату України? На багатьох дистанціях змагання починалися одразу з фіналів.
-Рівень змагань дійсно печальний. Вісім спортсменок на 800 м це дійсно слабо. Багато лідерів пропускали змагання — Ольга Ляхова на «Діамантову Лігу» поїхала, Наталя Прищепа – у неї свій план підготовки. Дуже мало учасників. Всі приїхали виконувати свої завдання, хто намагався виконати нормативи, хтось просто для масовки. Але якщо взяти в цілому, на мою думку для легкої атлетики це великий крок назад.
-Що скажете про час, який показали?
-Якщо порівнювати час з минулими моїми результатами, то звісно це сумно. Але якщо порівнювати з тим, з чого я починала взимку, і до чого ми прийшли зараз — прогрес очевидний. Звісно, я хочу бігти з двох хвилин, і це моя мета, була і до декрету, і після, щоб виконати олімпійський норматив. Але казати, що я його хотіла виконати зараз – глупо, ще замало часу пройшло після народження доньки.
Тренер оцінив мій виступ добре, а для мене його коментар – це головний маркер моєї роботи. Тренер похвалив, бачить над чим далі працювати, тому можна сказати сезоном на 80% задоволена.
-Народження дитини ускладнює тренувальний процес, чи навпаки стимулює?
-Мені пощастило, у мене спортивна родина. Чоловік бавить дитину, поки я тренуюся, дещо підказує мені на тренуваннях, коли Костянтина Михайловича нема. Та й Поліна у мене спокійна, вона розуміє що мама бігає, і дає бігати. Я навчилася на тренуванні бути спортсменкою, а вдома бути мамою – тому мені легко.
-А донька за вами не бігає?
-Поліна у нас не ходить взагалі, вона завжди бігає. В Дніпрі вже черга з тренерів, які запрошують її до себе в групу в майбутньому (сміється, прим.авт)
-А Олексій зараз чим займається?
-Олексій працює в ДЮСШ тренером, і ще кілька годин має в училищі ДВУФК.
-Не скучив за професійним спортом?
-Коли дивиться зараз змагання, і бачить, що зі своїм особистим рекордом міг би бути в призах на чемпіонаті України, а тоді замикав фінал, то дістає шиповки з комори і кричить: «Хочу бігати!». Але я кажу: «В родини досить одного спортсмена!». Я вірю, що він себе реалізує як тренер, у нього є чудовий підхід до дітей, він легко знаходить з ними спільну мову, я думаю це його покликання.
— Не можу не спитати про вашу титуловану родичку, призерку Олімпійських Ігор Марію Рємєнь (рідна сестра Олексія Рємєня, — прім.авт).
-Марія Рємєнь в Сполучених Штатах Америки, у Філадельфії. В неї син на два місяці старший за нашу Поліну. Вона працює, останнього разу, коли спілкувалися, була тренером з ОФП у спортивному клубі, займається з дітками. Повертатися не збирається.
— До речі, яке досягнення вважаєте найбільшим своїй кар’єрі?
-Була юніорська медаль чемпіонату Європи, 4 місце Юнацьких Олімпійських Ігор. Втім головне мабуть не це. А головним досягненням був весь 2015 рік, коли я вже стала тренуватися у Костянтина Михайловича Рурака. Тоді я була третя на командній Європі, друга на молодіжній Європі і цілий рік бігала стабільно по 2 хвилини. Цілий рік у мене був стабільний, якщо взяти за всю кар’єру це найуспініший рік. Зараз я з такими результатами вигравала б чемпіонат Європи, і ще б «автобусну зупинку» суперниці привозила. Хочу цей результат перевершити.
— Яку мету Ви ставите перед собою на найближчий час?
-Думаю до Олімпіади точно буду бігати. Мета – потрапити у Токіо. Не буду обіцяти, що відберуся за результатом, адже з двох хвилин поки жодного разу не вибігала. Але ми рухаємось вперед , я бачу свої недопрацьовки, тому буду старатися відібратися за рейтингом. Тренер каже, що це можливо. Він каже, якби я не бачив в тобі перспективи потрапити на Олімпіаду сказав би: «Сиди вдома, виховуй дитину». А так ми активно над цим працюємо, думаю все має вийти! Взагалі Костянтин Михайлович мене дуже мотивує. От на чемпіонаті України я так нервувала, наче вперше в категорії юнаки виступаю. Але тренер два-три слова мені казав, і я вже зібралася, знаю що мені робити. Він каже все вийде, і я йому вірю. Наступний рік олімпійський і хочеться відібратися в Токіо. Повертаюся до 800 м, будемо напрацьовувати швидкість. Моя ціль — піти зі спорту реалізованою.
Олена Назаренко для «Главком»
