5 років тому було обрано нове керівництво Федерації легкої атлетики Запорізької області. За цей час запорізькі атлети мали чимало випробувань — закриття легкоатлетичного манежу, пандемія коронавірусу, а тепер ще й війна.
Як пережила цю п’ятирічку запорізька “королева спорту”, пригадуємо разом з віцепрезидентом федерації легкої атлетики Запорізької області, директором КЗ ОСДЮСШОР «Металург» Володимиром Самоленком.
Володимир Анатолійович, 2018 року відбулася помітна подія для легкої атлетики Запорізької області — вперше за тривалий час змінилося керівництво федерації, розкажіть про ці зміни.
Так, дійсно тривалий час обласну федерацію очолював Микола Олександрович Фролов, ректор Запорізького національного університету. Але в силу своєї зайнятості, він пішов з цієї посади. Наталя Федорівна Власова, яка очолює Запорізьке обласне управління молоді, фізичної культури та спорту, запропонувала на цю посаду Михайла Юрійовича Букрєєва. Він погодився на нашу пропозицію, а члени запорізької федерації підтримали його кандидатуру. Віцепрезидентами федерації тоді було обрано Наталю Федорівну Власову та мене.
Ця співпраця насправді дала помітні результати. Визначним стало те, що Михайло Юрійович Букрєєєв та Наталія Федорівна Власова брали активну участь у переговорах зі «Sport Life». За їх сприянням був підписаний безпрецедентний меморандум про співпрацю між групою компаній «Sport Life» та Федерацією легкої атлетики Запорізької області. Завдяки цьому меморандуму наші легкоатлети отримали доступ до тренувань у гарних умовах приватного спортклубу, а обласне управління молоді, фізичної культури та спорту знайшло кошти, щоб закупити абонементи для спортивних шкіл. Ні спортсмени, ні батьки дітей, які займаються в наших школах за тренування у «Sport Life» не платили.
До речі, питання з манежем болить і досі. Багато хто звинувачує обласну владу в тому, що не зберегли цю споруду для запорізького спорту. Ви тоді знаходилися в епіцентрі подій, СДЮШОР Металург багато років базувалася саме у манежі. Розкажіть, наскільки несподіваним особисто для вас стало повідомлення, що манеж проданий “Sport Life”?
— Для мене це було так само неочікувано, як напад Росії на Україну. Ми щойно приїхали з чемпіонату України, нас викликали до директора манежу, і повідомили що треба терміново звільнити приміщення. Чи могла щось змінити місцева влада — не думаю. Адже в курсі ситуації було Міністерство молоді і спорту України, і Національний Олімпійський комітет України. Ми писали петиції, офіційні листи, звернення. Якщо це не вдалося вирішити на національному рівні, то що казати про регіональний.
Управління молоді, фізичної культури та спорту ЗОДА робило все, що було можливо. Поки тривала реконструкція манежу — оплачували збори провідним спортсменам в інших містах України, щодо дітей — домовлялися в місті всюди, де було можливо проводити тренування. А вже з 2019 року спортсмени повернулися до манежу, маючи абонементи, які були придбані обласним управлінням молоді, фізичної культури та спорту ЗОДА. Всі були задоволені. Але війна перекреслила наші плани, зрештою як і у всіх в Україні.
В тому числі й плани щодо будівництва легкоатлетичного стадіону у Запоріжжі, правильно?
На жаль так. 2021 року Запоріжжя потрапило до програми президента України “Здорова Україна”, в рамках якої мали збудувати сто масштабних спортивних споруд по всій країні, в тому числі й стадіон у місті Запоріжжі. Обласною владою була проведена дуже кропітка підготовка робота — перш за все, щоб відстояти цей проєкт на національному рівні. По-друге, непросто виявилося знайти місце для стадіону в самому Запоріжжі — всі ділянки, які нам підходять, знаходяться у довгостроковій оренді. За безпосередньої участі начальника обласного управління фізичної культури, молоді та спорту ЗОДА Наталі Федорівни Власової, яка до того ж є депутаткою Запорізької міської ради, вдалося домовитися про виділення землі для стадіону на території парку “Дубовий гай”, на місці занедбаного футбольного поля. За цією ж програмою мав з’явитися стадіон в Енергодарі, де у нас теж було дуже потужне відділення легкої атлетики під керівництвом Віталія і Ольги Борисенко.
Але зараз це все поставлено на паузу на невизначений термін.
Де тренуються запорізькі легкоатлети під час війни?
Лідери збірної проводять тренувальні збори в інших містах України обласним коштом, і виїжджають на збори за кордон — коштом національної федерації. Діти, які не виїхали із Запоріжжя проводять тренування в місті де й раніше — на базах загальноосвітніх шкіл.
Коронавірус, війна питання з інфраструктурою — як все це впливає на результати запорізьких легкоатлетів?
Попри все ми працюємо, наші атлети постійно виграють національні змагання, входять до складу збірної України і представляють нашу країну на всіх найпрестижніших змаганнях. За останні 5 років (окрім ковідного 2020-го) на всіх чемпіонатах світу серед дорослих запорізькі легкоатлети виступали і були серед фіналістів. Також запоріжці захищали честь країни на чемпіонатах світу серед юніорів, чемпіонатах Європи серед дорослих/молоді/юніорів, успішно виступали у складі збірної команди України на Європейських Іграх, командних чемпіонатах Європи, Юнацьких Олімпійських Іграх, Всесвітніх універсіадах і не тільки. За ці п’ять років до складу збірних входили Катерина Карпюк (Климюк), Анастасія Бризгіна, Олексій і Анна Касьянови, Юрій Кушнірук, Анна Гацько, Андрій Васильєв, Вікторія Ратнікова, Вероніка Крамаренко, Микита Барабанов.
Головне досягнення, звісно, участь запорізьких легкоатлетів на Олімпійських Іграх в Токіо 2021 року — у складі збірної команди України було троє представників нашої області. В жіночій естафеті 4х400 м високе 9 місце посіла Катерина Карпюк – український квартет показав один з кращих результатів за історію виступів 3:24.50.
У складі змішаної естафети 4х400 м, яка вперше була представлена на Олімпійських Іграх, та ж Катерина Климюк і Микита Барабанов стали 13-ми (3:14.21). Анастасія Бризгіна була у резерві збірної.
За результатами виступів у 2022 року двоє легкоатлетів — Андрій Васильєв та Катерина Карпюк отримують обласну стипендію і є кандидатами на участь в Олімпійських Іграх 2024 року у Парижі.
Тож ми працюємо — виконуємо свою задачу, виховуємо спортсменів вищих досягнень. Як і кожен українець чекаємо перемоги, щоб і далі працювати на розвиток нашого виду спорту.
Спілкувалася Олена Назаренко
