Запоріжжя завжди славилося сильною школою стрибків у воду. Саме її вихованці першими виборювали медалі для Незалежної Україна на чемпіонаті світу (Олена Жупіна) та Олімпійських іграх (Олена Жупіна і Анна Сорокіна).
Щороку національна збірна команда України поповнювалася новими іменами. Яка зараз ситуація під час повномасштабного вторгнення з нашими спортсменами – чемпіонкою Європи Вікторією Кесарь, призера чемпіонату Європи та юнацького чемпіонату світу, фіналіста Олімпійських ігор Олега Сербіна і призера юнацького чемпіонату світу зі стрибків у воду Євгена Науменка, ми розпиатли у їх тренерки – Заслуженого тренера України Ірини Журавльової.
- Ірина Дмитрівна, де Ви з командою перебували саме 24 лютого?
-Цього дня ми всі були вдома, у Запоріжжі, як раз повернулися з навчально-тренувального збору з Києва. Дочекавшись листа від Міноборни я 18 березня з хлопцями покинула Україну, а Вікторія залишилася вдома, доліковувала плече.
- А де Ви зупинилися? І чи одразу приступили до тренувань? Бо сезон ніхто не відміняв
-Головний тренер збірної Ілля Кваша нам сказав їхати до Хорватії і ми планували одразу розпочати тренування, бо як Ви правильно зауважили, на носі був чемпіонат світу, чемпіонат Європи і ніхто не буде робити поблажок через війну. Але приїхавши до Задару (Хорватія) я була шокована, адже там взагалі не було 10-метрової вишки, а отже про тренування і мови й не було. Звісно в першу чергу я поставила запитання головному тренеру навіщо він викликав нас саме сюди? Бо вся команда, а особливо вишечники знаходилися в Аахені, Німеччина і спокійно готувалися до стартів.
Пробувши в Хорватії 10 днів ми поїхали до Італії. Кваша нас запевнив, що про все домовився. Але це брехня, ми приїхали, як біженці і мали самі про все дбати. Після всього цього я зв’язалася з нашою Федерацією і приєдналися до всієї команди в Німеччині. Там Науменко зміг спробувати свої сили на чемпіонаті країни. Це був перший наш старт після початку війни.
- Лише Євген Науменко брав участь у чемпіонаті, а Олег Сербін?
-Ще в Хорватії у нас з Олегом відбувся конфлікт, в Італії він лише посилився. Головний тренер замість того, щоб вирішити ситуацію, навпаки її посилив. Тому Сербін повернувся назад до Кваші в Задар. І як я вже наголошувала, там взагалі не було умов для тренувань вишечників. Через це Олег взагалі не виступав на жодному міжнародному старті у цьому році. А це, на хвилиночку, фіналіст Олімпійських ігор. Я вважаю, якби головний тренер мав досвід вирішення подібних ситуацій, все б було інакше. А так через непрофесіоналізм все так і вийшло. Для спортсмена втратити півроку — це дуже багато, а особливо для професійного. Він тренувався з Квашею, але не зміг відібратися на жоден міжнародний старт. Він просто перестав стрибати ту програму, яку стрибав. Невже у нас в Україні так багато спортсменів такого високого рівня, щоб так їм кар’єру псувати?
- Євген Наумено і Вікторія Кесарь порадували нас своїми результатами як вважаєте?
-Женя достойно виступив на чемпіонаті Європи в індивідуальних стрибках з вишки, посів 5 місце. А Вікторія разом з командою зуміла вибороти срібну медаль. До речі, повертаємося до професійних якостей головного тренера. Весь час Віка перебувала у Запоріжжі, окрім того, що лікувалася, вона ще й тренувалася. Після чемпіонату світу, вся основна команда повернулася до Києва і вже там продовжила готуватися до чемпіонату Європи, Кесарь приєдналася до нас. Але весь час, що вона перебувала вдома, Кваша жодного разу не поцікавився її станом чи тренується спортсменка, чи є у неї якість проблеми. Він просто зняв з неї всю заробітню плату, поставив, як кажуть на простій. Я не знаю, як також збірною, може керувати людина без будь-якого тренерського досвіду. Він просто не на своєму місці. Це йде розвал команди. Постійно ініціює конфлікти між тренером і спортсменом, всіляко дестабілізує моральний клімат в команді.
Спочатку я думала, що він, молодий хлопець, хоче щось нове привнести, а натомість це цілеспрямоване знищення стрибків у воду в Україні.
Між учень Євген Науменко також постраждав від «професійних» дій Кваші. Женя відмовився їхати без свого особистого тренера на контрольний старт до Берліна на який його викликав головний тренер. За це йому Кваша знімає частину зарплати. Ну це просто якесь самоуправство на яке ніхто не може знайти управу.
Ми тренери, не можемо спокійно працювати. І саме цікаве у цьому всьому, що ми не знаємо, коли це все закінчиться. Вже написано не один лист на Міністра молоді та спорту Вадима Гутцайта. Час йде, потрібно ще вчора було вирішити цей конфлікт. Новий сезон у нас вже розпочався і на кону – ліцензії на Олімпійські ігри-2024. Якщо країні цікавий такий вид спорту як стрибки у воду і вона дбає про своїх спортсменів і тренерів цьому всьому треба поставити край.
«ЗА!спорт»
