Валерій Плеханов: Головний позитив сезону — це набутий досвід

Підсумки сезону в інтерв’ю сайту ФБУ підбив головний тренер команди Валерій Плеханов. 

-Які були перші думки та емоції, коли зрозуміли, що чемпіонат завершено достроково? 

— Звичайно, перші думки були негативні, адже завжди хочеться дістатись завершення чемпіонату. Так, це був важкий та неоднозначний чемпіонат для нас. Після дуже вдалого позаминулого сезону, цей склався важко. На це є декілька причин. По-перше ми робили ставку на молодих гравців, які в цьому сезоні себе на повну не проявили. Але ми дуже розраховуємо, що ця ставка на Міхєєва, Тітова та Нємцу зіграє наступного року. За рахунок цих хлопців ми були трохи обмежені в ротації протягом цього сезону, але розраховуємо на те, що вже у наступному вони будуть повноцінними гравцями ротації і відповідатимуть статусу гравців Суперліги. Можливо, ми трохи забагато хотіли від них цього року, але я вірю в цих хлопців, які можуть стати обличчям команди.

Я вірю в те, що розмови про збільшення команд — це не просто розмови, і тоді потрібно бути готовим до того, що в лізі може знову з’явитися катастрофічний дефіцит на українських виконавців. Він є вже навіть зараз. Тож наш крок на омолодження складу має зіграти вже наступного сезону.

Звичайно, після перемоги в регулярному чемпіонаті в сезоні 2018/2019, ми зовсім не такого виступу хотіли в цьому сезоні. Грати за 7-8 місце було дуже прикро. По-перше, треба розуміти, що дуже сильно виріс рівень Суперліги. З’явилися легіонери такого рівня, якого давно не було в чемпіонаті. На жаль, з нашими фінансами ми не могли конкурувати з такими гравцями, як Террелл, Дугат, Маєрс — це зовсім не наш фінансовий кошик.

На жаль, на відміну від позаминулого сезону, з двома легіонерами ми не вгадали. Ми хотіли гравців зовсім іншого рівня і з іншим ставленням до роботи. В усьому потрібно шукати позитив, тому наступного сезону цей досвід має допомогти не повторити ці помилки. Тепер вже поспішати з комплектацією нема куди і головне, щоб було повне розуміння ситуації по наступному чемпіонату. Враховуючи помилки попереднього сезону, сподіваюсь, ми зможемо знайти гравців, які допоможуть нам повернутись до числа команд, які ведуть боротьбу за медалі. Після завершення сезону, ми разом — гравці та керівництво клубу — поспілкувалися і дійшли висновку, що усі хочуть вести боротьбу за медалі. Але задля цього потрібно багато працювати і влучити в плані комплектації команди.

Минулий сезон я розцінюю, як невдалий, але найголовніше, що хочу з нього винести — це досвід. Це той позитив, як можна взяти.

-На вашу думку, чи можна було розглянути варіант з продовженням чемпіонату після паузи?

— Я вважаю, що життя та здоров’я будь-якого гравця набагато важливіші, ніж якісь медалі. Як на мене, рішення було прийняте вірне — це моя особиста думка. Кожен гравець, тренер та менеджер будь-якого клубу має думати про себе та свою родину. Якщо б був хоча б мінімальний шанс, що люди можуть захворіти, не бачу сенсу намагатися продовжити чемпіонат. Звичайно, хотілося і Фінал чотирьох Кубка України подивитись і ще ціле коло регулярного чемпіонату було попереду. Але це все ж таки більше підсвідоме бажання. Якщо оцінювати ситуацію тверезо, то, я вважаю, що рішення було прийнято вірне.

-Ви говорили про селекційні промахи. Чим не влаштував Дейонте Сіммонс, який залишив команду під час сезону?

— На цю позицію ми брали п’ятого номера, а приїхав гравець зі зростом 198 см — міцний четвертий. Після його приїзду ми довго спілкувались з агентами, пояснюючи їм, що це гравець трохи не того калібру. На старті сезону ми програвали підбирання в усіх матчах. Він хороший атакувальний виконавець, у нього чудова статистика. Але якщо брати його набрані очки та те, скільки забили через нього, ми виходили не в нуль, а навіть в мінус під час його ігрових відтинків. Останньою краплею стала домашня гра проти Дніпра, коли через Сіммонса шість разів забивають згори… Після матчу я його спитав: “Скільки у тебе персональних зауважень?”. Не повірите — нуль. Це означає, що людина просто не дорожить командою та своїм місцем в ній. Він награвав статистику, яка у нього була однією з найкращих в Суперлізі. Але для команди його гра була великим мінусом. Ми не могли грати активну форму зміни на пік-н-ролах, адже він ніде не встигав, не могли залишати його захищатися один в один, адже він або фолив, або дозволяв своєму опонентові набирати очки.

Ми брали його з чемпіонату Данії, звідки за рік до цього підписали Кіндала Хілла, який не просто виправдав наші надії, а навіть пішов далі. Я вважаю, що у нього був достатньо вдалий сезон в єврокубках з Київ-Баскетом. Багатскіс регулярно ставив його захищатися навіть проти першого та других номерів — дуже універсальний гравець. Сіммонс не міг захищатися ні проти великих, ні проти маленьких.

-Заміна Сіммонса на Пресслі виправдала себе?

— Частково. Це більше було від безвихідності. Ми не планували підписання Пресслі, але вели перемовини з Хіллом та Холтоном. На жаль, в обох випадках абсолютно не вгадували по фінансах. Наші пропозиції були мізерними у порівнянні з тим, що їм запропонували у Київ-Баскеті та в чемпіонаті Франції. Відповідно, ні з Трентом, ні з Пресслі ми перемовини не вели, хоча обидва хотіли приїхати до Запоріжжя.

Вже під час сезону Пресслі потрапив у ситуацію, в якій його клуб почав розвалюватись, їм не платили зарплатню і він сам вийшов на нас напряму і запропонував взяти його за мінімальні гроші, адже він хотів дограти сезон в Європі. У зв’язку з тим, що у нас були проблеми в передній лінії, ми його взяли і він свої гроші відпрацював. На відміну від першого його сезону в Запоріжжі, у мене не було до нього абсолютно ніяких претензій по тренувальному процесу. Цього разу він хотів працювати, але рівень Джервона усе ж таки не дуже високий і порівнювати його з Маєрсом та Фесенком було б просто некоректно. Тим не менш в рамках співвідношення ціна-якість він відпрацював дуже добре, однак клубу це не сильно допомогло.

-Чи вдалося витиснути максимум зі зв’язки захисників Рендольф — Столлворт?

— Рендольф також дуже суперечливий гравець. Якщо взяти тільки його статистику, то вона найкраща в клубі і глобально в захисті він не просідав і був одним з небагатьох наших гравців, який міг захищатися один в один. Але, якщо порівнювати його з тими ж Петерсоном або Мессі, він не виграв за рахунок своїх індивідуальних якостей жодного матчу в сезоні. Лідери інших команд брали на себе ініціативу у вирішальні моменти, можливо десь навіть із перетягуванням ковдри на себе, але при цьому вони здобували перемоги. У нас цього не було. Зараз, коли ми проводимо аналіз, бачимо, що всі четверті чверті, за виключенням матчів проти Черкаських Мавп, де грала вся команда, він провів жахливо. Таке враження, що людина просто розчинялася. Три чверті він лідер, а коли настають вирішальні хвилини матчу, він віддає передачу. Навіть Столлворт брав гру на себе у вирішальні хвилини більше, ніж Рендольф. Тож лідерських якостей йому не вистачало, а статистика мені не про що не говорить. Якщо ця статистика допомагає команді перемагати, тоді в ній є сенс, а якщо це лише для наступного контракту — це не дуже цікаво.

-Наскільки вдалося допомогти команді Максиму Сандулу, який приєднався до Запоріжжя вже під час сезону?

— Його дії можна оцінити по-різному, але я можу сказати, що більш сконцентрованого на тренувальному процесі гравця у нас в цьому сезоні не було. На жаль, довгими роками він підносив снаряди, більше віддавав передачі. Навіть коли він отримує м’яч у трисекундній, він віддавав передачу і тут була певна ломка — він каже, що його вчили пасувати на дугу. Я вмовляв його навпаки атакувати з-під кільця, адже він знаходиться за метр від нього і 8 з 10 кидків обов’язково заб’є. Ми намагалися змінювати цю психологію і десь це допомагало, а десь — ні. У будь-якому випадку, у мене немає ніяких претензій до нього в плані ставлення до праці. Якщо б ми почали працювати з Максимом з передсезонки, він би дуже швидко всі наші ідеї та вимоги спіймав.

Я вважаю, що потенціал у цього гравця набагато-набагато більший. Коли ми розставалися, я сказав йому, що хотів би з ним ще попрацювати. Глобально, я вважаю, що ця людина на рівні України ще абсолютно не реалізувалась. Він боєць і його найкращі якості в ньому просто потрібно розкрити, у нього ще все попереду.

-Хто на вашу думку найбільше заслуговує на титул MVP за підсумками сезону?

— Я би нікому не віддавав, якщо говорити чесно. MVP має отримати гравець, який завдяки своїм бійцівським якостям допомагає команді завоювати титул. Мені дуже подобається Террелл, я в захваті від Дугата, але без плей-оф віддавати комусь цю нагороду, як на мене, було б некоректно. Якщо б титул цього року залишився вакантним — це було б більш вірне рішення. Це моя думка.

-Якщо б плей-оф усе ж таки відбувся, хто на вашу думку був би його головним фаворитом?

— Перші шість команд абсолютно спокійно могли претендувати на чемпіонство. І Одеса, і Черкаси, і Хімік, не беручи трійку фаворитів, могли не просто піднести сюрприз, а могли взагалі будь-яку команду обіграти. Не було цього року тотальної переваги у однієї з команд, але, так, фаворит — це Дніпро. Так, Київ-Баскет мав грати у фіналі, але плей-оф все б розставив усе по своїх місцях. Усі матчі вже з першого раунду були б цікаві. Той самий Миколаїв вдома, хоч з сьомого, хоч з восьмого місця, був би небезпечним. Зараз у них всі одужали, у них склався пазл, до того ж в СК Надія грати з ними дуже важко. Додався Андерсон — дуже якісний гравець і якщо б він повністю відновився і вони пограли цим складом, було б дуже цікаво. Це не хлопчики для биття. Тож плей-оф був би дуже непередбачуваним, але я б поставив на фінал Київ-Баскет — Дніпро.

-Айнарс Багатскіс в одному з інтерв’ю говорив про ідею почати наступний сезон раніше. Яке ваше ставлення до такого варіанту?

— Я читав це, але не знаю, наскільки це реально. Ми з керівництвом Запоріжжя обговорювали варіант більш раннього початку підготовчого збору. Раніше ми збирались в серпні, а зараз у нас є ідея почати працювати вже 15 липня. Що стосується більш раннього початку сезону у мене особистої думки ще немає. Ніхто не знає, коли закінчиться карантин, але якщо б таку пропозицію підтримала більшість команд, ми б також, гадаю, не відмовились.

-Враховуючи роботу з молодіжною збірною України, вийшло так, шо відпочинку у вас минулого року майже не було. Чим заповнюватиме цю велику паузу?

— Так, реально, останні два сезони я майже не відпочивав — з одних зборів на інші. Тож деякий позитив у цій паузі для мене є. Поки що займаюся аналізом сезону: помилками, які було зроблено на трансферному ринку, намагаюся зрозуміти, чого не вистачило, щоб краще розкрити потенціал молодих гравців. Після кожного сезону я дивлюся всі матчі команди і намагаються з’ясувати, де з ротацією не вгадав, де можна було по-іншому зіграти. Часу зараз на все це вистачає. Потім за планом у мене була поїздка до Німеччини на навчання, але, враховуючи ситуацію, можна зрозуміти, що з цим можуть бути проблеми. Усе залежатиме від дати початку зборів та чемпіонату. Я впевнений, що за тиждень-два, незважаючи на коронавірус, підуть перші новини про комплектацію команд і вже до середини квітня нова інформація піде. Буде цікаво.