Один з найтитулованіших представників академічного веслувнаня в Україні, чемпіон та рекордсмен світу, фіналіст Олімпійських Ігор, Заслужений майстер спорту України, Олександр Надтока, розповів про роль спорту в своєму житті.
— КОЛИ ВИ ВИРІШИЛИ, ЩО СПОРТ — ЦЕ СПРАВА ВАШОГО ЖИТТЯ? ЧИ ПІДТРИМАЛИ ВАС РІДНІ?
— Я не вирішував, життя саме вказало мені дорогу на нього. Це був 2005 рік. До веслування я займався гандболом.
В дитинстві у мене були проблеми зі спиною. Мама працювала в лікарні, у відділенні артрології, ортопедії та спортивної травми. Вона привела мене до своєї колеги на масаж, яка розповіла мені, що гандбол – це дуже травмонебезпечно. Натомість запропонувала поїхати подивитися на міські змагання з веслування (вона ним сама колись займалася), запевнила, що цей вид спорту не такий небезпечний. Поїхали, подивилися, познайомилися з тренером. Наступного дня я пішов на перше тренування. У мене все виходило з перших спроб, я дуже швидко прогресував. Уже через рік я переміг на змаганнях хлопців старшої категорії. Згодом почав перемагати на обласних та міських чемпіонатах, через два роки почав здобувати медалі на юнацьких чемпіонатах України. А там вже й участь в міжнародних змаганнях не змусила довго чекати.
Рідні звісно підтримали і продовжують підтримувати.
— ВАША ВИША ОСВІТА ПОВ’ЯЗАНА ЗІ СПОРТОМ?
— Звичайно. Я гадаю, що у всіх спортсменів освіта пов‘язана зі спортом, ну у більшості точно.
— ГОЛОВНА МЕТА ВАШОГО ЖИТТЯ? ВОНА ПОВ’ЯЗАНА ЗІ СПОРТОМ?
-Головна мета життя, якщо казати про спорт, то звісно залишити свій слід у спортивній історії.
— ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ ВИ СВОЮ ПЕРШУ ПЕРЕМОГУ? РОЗКАЖІТЬ ПРО СВОЇ ЕМОЦІЇ ТА ВРАЖЕННЯ.
— Найпершу перемогу я, на жаль, не зможу згадати. Ну дуже давно вона була. Але вцілому можу сказати, що після кожної перемоги емоції схожі, незалежно від того, на українському старті вона була чи на міжнародному. Кожна перемога приносить радість та натхнення.
— ЯКИМ СПОРТИВНИМ ДОСЯГНЕННЯМ ВИ НАЙБІЛЬШЕ ПИШАЄТЕСЬ?
— Поки що найбільшим спортивним досягненням для мене, звісно, є «золото» Чемпіонату світу, яке ми з командою (ред. Чоловіча четвірка парна: Олександр Надтока, Іван Довгодько, Дмитро Міхай, Артем Морозов) взяли в 2014 році в Амстердамі. Також дуже пишаюсь кожною перемогою в одиночці на Чемпіонатах України.
— ІСНУЄ МІЖКОМАНДНА КОНКУРЕНЦІЯ? ЧИ ВСІ ПІДТРИМУЮТЬ ДРУЖНІ СТОСУНКИ?
— Взагалі, всі дружні, дуже добре спілкуємось між собою, конкуренція тільки під час змагань.
— ВАМ ПОДОБАЮТЬСЯ ЕКСТРИМАЛЬНІ ВИДИ СПОРТУ? МОЖЛИВО ХОТІЛИ Б СЕБЕ В НИХ СПРОБУВАТИ?
— Екстримальні види спорту? Звісно, подобаються деякі. Який саме подобається, важко виділити. Адже вони всі дуже гарні. А щодо спробувати себе в них, то на жаль, ні. Доводиться уникати всього екстремального. Нам іноді навіть не дозволяють на велосипеді тренуватися, щоб випадково не впали і не забилися.
— ВИ ОТРИМУВАЛИ СЕРЙОЗНІ ТРАВМИ ЗА ПЕРІОД КАР’ЄРИ?
— Мабуть, тільки вивих плеча був. Потім, через деякий час, повторний вивих. До речі, це було за півтора місяця до Чемпіонату світу, той самий, на якому ми виграли золото.
— ВАМ КОЛИСЬ ДОВОДИЛОСЬ ЖЕРТВУВАТИ ЧИМОСЬ ЗАРАДИ СПОРТУ? ЩО ЦЕ БУЛО?
— Найбільша жертва – це життя, яке я повністю присвячую спорту.
— НАПРУЖЕНИЙ ГРАФІК, РОЗЛУКА З РІДНИМИ, ПЕРЕНАВАНТАЖЕННЯ НА ТРЕНУВАННЯХ — ЦЕ ВСЕ ПРИЗВОДИТЬ ДО СТРЕСІВ? ЯК ВИ З НИМИ БОРЕТЕСЬ?
— Навіть не знаю. Так і живемо в стресах, постійні стреси. Але навіть в такому графіку можна знайти час на те, щоб сходити в кіно, на концерт, просто подивитися якийсь серіал після тренувань – це допомагає відволіктись.
— ЩО ВИ МОЖЕТЕ ПОРАДИТИ ПОЧИНАЮЧИМ СПОРТСМЕНАМ?
— Мабуть, найкращою порадою починаючим спортсменам буде: набратися терпіння, багато терпіння. Тому що їх чекає багато не дуже приємних моментів, які треба буде пережити і перетерпіти.
Джерело: http://avocadosport23.ho.ua/
