Интервью с американским легионером "Ферро-ЗНТУ"
Другий рік поспіль чоловічий баскетбол Запоріжжя переживає небачений бум. Минулого сезону серця місцевих гурманів популярної гри заполонив 26-річний американець Джейсон Фонтенет, чий очковий доробок за сезон становив понад 800 очок. Апетит, як кажуть, приходить під час їди, тож нинішнього сезону керівництво й тренерський штаб БК «Ферро-ЗНТУ» презентує повноцінний квартет легіонерів зі США. Щоправда, в себе вдома ці хлопці ще не засвітилися на рівні найсильнішої професіональної ліги світу — NBA, але в арсеналі кожного з них є відмінне володіння м’ячем, унікальні фінти, влучні кидки, імпровізація, нестандартне мислення, цілеспрямованість, характер справжніх бійців.
Останнім прибув з-за океану Стівен Бьортт, який має зміцнити позицію першого номера. Запрошуючи його, головний тренер команди Кирило Большаков сподівався, що цей гравець буде творчо підходити до організації гри, володітиме добре поставленим кидком з різних дистанцій, а головне, зможе на рівних протистояти будь-якому опоненту, в тому числі й лідерові «Будівельника» Халіду Ель-Аміну. Як виявилося, Бьортт виправдав сподівання свого нового наставника, а ще довів, що він є лідером. Отже, тепер зустрічі з ним нетерпляче чекають запорізькі фани, які вже встигли полюбити його заочно.
— Стіве, дорога до Запоріжжя в тебе була довгою. Чи важко професіоналу потрапити в гарну команду?
— Перебазуватися в Європу свого часу допоміг мій агент. Майже чотири роки тому я перелетів через океан і опинився в грецькому клубі з історичною назвою — «Олімпіада». Потім перебрався до Італії… Знаєте, у кожного гравця своя доля. Хіба я думав коли-небудь, що опинюся в засніженому і морозному, але дуже привітному Запоріжжі?
— Судячи з усього, кожний наступний клуб у твоїй спортивній кар’єрі виявлявся класом вище, що сприяло й твоєму вдосконаленню, як гравця.
— Так, кожного разу я переходив до більш сильної команди, та й рівень чемпіонату, в якому мені випадало брати участь, був теж вищим. Чимало фахівців протягом цих років відзначали позитивну динаміку зростання моєї майстерності й результативності.
— Любителі баскетболу Запоріжжя пов’язують з твоєю появою в команді певні надії в чемпіонаті України. Вони вважають, що «Ферро-ЗНТУ» до снаги посперечатися за найвищий титул. А ти як вважаєш?
— Це природне бажання. Я дуже хочу допомогти моїй новій команді домогтися високих результатів у цьому сезоні. Так вийшло, що в Європі я жодного разу не вигравав чемпіонське звання з жодною командою. Поки що мені не вдавалося грати навіть у півфіналі, тобто на завершальних стадіях чемпіонатів. В Україні я провів дуже мало матчів, не грав проти найсильнішого на сьогодні клубу України – київського «Будівельника». Тому мені важко об’єктивно оцінити рівень чемпіонату Суперліги. Але здається, що тут грати легше, ніж у тих чемпіонатах, у яких я виступав.
— Тебе не відвідує відчуття страху перед віртуальною зустріччю зі столичним клубом?
— Я професіонал, і мені не знайоме таке відчуття. Ризикую виглядати у ваших очах дещо нескромним, але в баскетболі я дещо вмію. По-перше, мене називають універсальним гравцем. Я, дійсно, можу і забивати, і віддавати паси, і виводити на кільце партнерів; добре граю один на один, у важкий для команди момент можу взяти на себе ініціативу і довести гру до перемоги.
— Тобто тобі притаманні риси лідера команди. А чи є в твоїй манері гри ще якась родзинка, козир?
— Я полюбляю темпову гру в контакті. Можу заходити під гравців з більш високим зростом, і за рахунок своєї потужності успішно й результативно грати під кільцем будь-якого суперника.
— За такої активної манери гри скільки часу ти проводиш на майданчику?
— У середньому виходить близько півгодини. В інших чемпіонатах статистика приблизно така ж – 30 – 35 хвилин найактивнішої боротьби.
— Той рівень гри, що ти продемонстрував в одеському і львівському матчах чемпіонату, а також у кубковій грі в Южному, це твоя межа?
— Незабаром планую грати ще краще, незважаючи на те, що українські команди досить-таки непоганого рівня. Тому на кожну гру виходитиму цілком відмобілізованим.
— У львівському матчі ти набрав 23 очки, чим, звичайно порадував прихильників «Ферро-ЗНТУ».
— Та кількість матчів, які я зіграв у вашій країні, не
дає підстав для серйозного аналізу. Між виступом за кіпрську команду «Pizza Express PrimeTel» і дебютом у «Ферро-ЗНТУ» в мене була приблизно півторамісячна перерва в ігровій практиці. Тож сьогодні мої функціональні кондиції дорівнюють приблизно 80 відсоткам максимальної готовності. Отже, треба ще багато працювати, значить, а звідси є й до чого прагнути.
— Запорізьким глядачам дуже імпонують слем-данки. На тренуванні, мені казали, вже бачили кидок по кільцю зверху в твоєму виконанні.
— З цим кидком в мене теж немає проблем. Але в команді є інші виконавці, гравці передньої лінії атаки, й вони частіше радують фанів такими ефектними кидками. Взагалі, вважаю, добре, коли вболівальники підтримують гравців, команду. Це допомагає морально налаштуватися на гру і показати найкращий результат.
— До баскетболу або паралельно йому ти займався ще яким-небудь видом спорту?
— Баскетбол — це мій єдиний улюблений вид спорту, якому я не зраджую майже двадцять років. Цій грі я віддавав перевагу у початковій, а потім середній школі, під час навчання в коледжі.
— Хтось привів тебе в баскетбол, чи все вийшло спонтанно?
— Баскетбол — наш сімейний вид спорту. Мій батько Стів Бьортт — професіональний баскетболіст, грав в Італії, потім — у клубах NBA — «Гольден Стейтс воріелс», «Фінікс Санс», «Лос-Анджелес кліперс», «Вашингтон Булез». Природно, я пішов його шляхом.
— Бачу, ти – лівша, такі люди, звичайно, дуже талановиті, своєрідні.
— Якщо б я писав правою рукою, то, в принципі, великої різниці не було б. Але за рахунок того, що я лівша, моїм візаві дуже важко грати проти мене. Коли лівша протистоїть правші, це додає грі інтриги, додатковий шанс для маневру. Мені це дуже допомагає.
— Гадаю, тобі пощастило, що в команді «Ферро» грають троє твоїх співвітчизників.
— Звичайно, цей факт вирішує багато проблем, у тому числі взаєморозуміння, спілкування. Мені здається, що я з перших днів перебування в команді знайшов спільну мову з усіма гравцями, а тому числі й з американцями Томасом, Тіггсом, Хантером. До речі, я ще по коледжу знаю Халіда Ель-Аміна, який грає в Києві, мені знайома манера його гри. Тому я аніскільки не боюся грати проти нього. До речі, Халід теж збирається зробити свою команду чемпіоном України.
— Іноді здається, що деякі українські тренери обережно ставляться до елементів шоу в баскетболі.
— У принципі, якщо дозволяє ситуація, я можу відверто зіграти на публіку. Але я звик строго виконувати всі вказівки тренера: захищатися або нав’язати супернику силову боротьбу, пресингувати його по всьому майданчику або уважно діяти на підборі. Я намагаюся робити все, щоб максимально допомогти команді. Мені неважливо, хто буде забивати по 20 очок – я інші американці, українці… Кожен з нас може в будь-якій грі набрати 15-20 очок. Тому нехай суперники, що чекають зустрічі з нами, гадають, хто цього разу блисне результативною грою: Чарльз Томас, Вінсент Хантер, Кевін Тіггс … Найголовніше для нас — командна перемога.
— Де ти був і що робив в момент страшної вересневої трагедії 2001 року, що розігралася в Нью-Йорку?
— Цей незабутній кошмар я бачив з вікна школи …
— В Україну ти потрапив на фінал президентських виборів. Ти не розчарувався своїм президентом Бараком Обамою?
— Я голосував за нього й ані крапельки не розчарований у своєму виборі, щиро вірю в нього, в його життєві, національні та державні принципи.
— Чи є в тебе кохана дівчина? А, можливо, ти вже одружений?
— Я ще досить молода людина. У мене поки що немає ані дружини, ані дівчини. Сьогодні я концентруюся тільки на баскетболі, тож про створення сім’ї не думаю. Я – професіональний спортсмен, і віддаюся повністю тільки улюбленій роботі.
З досьє.
Стівен Бьортт народився 7 березня 1984 року в Нью-Йорку (США). Виступав на позиції гравця задньої лінії атаки за клуби: «Іона» (Національна спортивна асоціація коледжів, США), «Олімпіада Патрон» (Греція), «Ігіс Драги Новара» (Італія), «Іронія» і «Елдан» (Ашкелон, Ізраїль), «Віва Менорка» (Іспанія), «Pizza Express PrimeTel» (Аполлон, Кіпр). Неодружений. У складі «Ферро-ЗНТУ» дебютував 30 січня 2010 року у виїзному матчі проти БК «Одеса». Зріст — 185 см.
Микола ЛОЗОВИЙ, БК «Ферро-ЗНТУ»
