Интервью с игроком «Ферро-ЗНТУ»
Попереднє інтерв’ю в цього гравця передньої лінії атаки «Ферро-ЗНТУ» я брав дев’ять місяців тому. Тоді він нарікав на те, що практично обділений на ігровий час, що так потрібен для прогресування.
— Що ж змінилося за той період, що минув? – з такого запитання я розпочав бесіду зі Станіславом, яка відбувалася в день від’їзду запорізького клубу на кубковий матч-відповідь із «Кривбасбаскетом».
— Змінилося багато що. По-перше, я навчився бачити свої помилки, чимало з них уже виправив. Відчуваю, що виріс у плані баскетболу. На мій погляд, найвдаліше зіграв у виїзних матчах Кубка Суперліги в Івано-Франківську та Львові, де мені вдавалося поповнювати командну скарбничку відповідно 20 й 24 очками. До речі, прагну бути максимально корисним у кожній грі, але не завжди буваю задіяним.
— «Політехніка-Галичина» грала у виїзному кубковому матчі тим же складом, що й вдома. А найкорисніший гравець «Ферро-ЗНТУ» в першому протистоянні цих суперників (окрім 24 пунктів, ти ще й здійснив 7 підбирань, 2 результативні передачі, 2 перехоплення м’яча) увесь ігровий час провів на лаві запасних.
— В мене ніякої образи з цього приводу не було. Завдання виходу до наступної стадії Кубка Суперліги ми виконали достроково й подумки вже налаштовувались на матчі чемпіонату. Справа в тому, що під час зимових канікул ми майже щодня тренувалися, а наші американські й білоруські легіонери протягом двох тижнів перебували вдома. І аби вони швидше набули оптимальної форми, їм потрібна була ігрова практика. Тож я з розумінням поставився до ігнорування моєї персони тренерами. Втім, у своїх можливостях аніскільки не сумніваюся й чекаю на свій час.
— Як, на твій погляд, розгортатимуться події в Кривому Розі?
— Авжеж, гра буде бойовою. Ви ж бачили, скільки емоцій було виплеснуто в першому матчі! Щоправда, це аніскільки не виправдовує ганебного вчинку наставника наших гостей Звєздана Митровича. Ми ж готові до бійні й їдемо до Кривого Рога за перемогою. Якщо наші тренери нададуть мені можливість зіграти в цьому матчі, намагатимуся нейтралізувати Джерела Аллена або Дмитра Глєбова. Головне – чітко зіграти в захисті, а в нападі в нас є кому забивати.
— Чи можеш порівняти потенціал торішнього й нинішнього складів «Ферро-ЗНТУ»?
— Нинішній склад – на голову вищий за усіма ознаками й не піддається ніякому порівнянню. Якщо практично весь минулорічний сезон пішов на доукомплектування команди, то нинішній склад сформувався практично до вересня. Рівень майстерності легіонерів – дуже високий, що сприяє прогресуванню кожного гравця. Такого грандіозного кроку вперед запорізький баскетбол ще не знав. Тож цілком закономірно, що ми здивували всю Україну.
— У команди «Ферро-ЗНТУ» є якісь ритуали, яких вона дотримується?
— Ще в одному з перших матчів сезону перед виходом на майданчик наш капітан Олександр Рибалко вигукнув: «Білоруси приїхали!», маючи на увазі Георгія Кондрусевича й Сергія Чарикова. Ми перемогли в тій грі, й відтак перед початком кожного матчу беремось за руки, а Сашко промовляє згадувану фразу. Ну, а після виграшів влаштовуємо такий собі імпровізований танок перемоги.
— Яку мету ви ставите в чемпіонаті та Кубку України?
— У кубковому турнірі намагатимемось досягти принаймні півфінальної стадії, а в чемпіонаті – увійти до трійки призерів. У другому колі регулярного чемпіонату на нас чекає багато виїзних матчів, але в кожному з них налаштовуватимемось на перемогу. Якщо раніше перед кожною грою ми, тверезо розцінюючи свої шанси, сумнівалися в прийнятному для нас підсумку, то нині такі коливання настроїв виключені. І тут знов-таки хочу віддати належне нашим американським легіонерам. Чарльз Томас, Кевін Тіггс і Вінсент Хантер – не просто чудові хлопці; вони заражають нас своїм менталітетом – для них не існує авторитетів у нашому баскетболі. «А хіба я гірший?» — можна почути від них.
— Досі наша розмова точилася навколо баскетбольної теми. А в твоєму особистому житті сталися якісь зміни? Чи не одружився часом?
— Ні. Я ще не знайшов дівчини своєї мрії.
— А яким якостям вона має відповідати?
— Їй не треба обов’язково цікавитися спортом, але вона має бути освіченою, небайдужою людиною, красиво
ю зовні й душею… Отже, доленосних поворотів в моїй долі поки що не сталося. На відміну від мого давнього приятеля й одноклубника Якова Змитровича. Буквально вчора дружина народила йому другу доньку (першій Кірі – півтора року). Тож, користуючись нагодою, хочу від себе особисто та й від усієї нашої команди привітати подружжя Змитровичів із поповненням!
— Приєднуюсь до цих вітань. А тобі й одноклубникам бажаю безпристрасного суддівства в криворізькому матчі й, звичайно ж, перемоги!