Запоріжець Євген Опанасенко зіграв вже 200 матчів у рамках УПЛ. З цієї нагоди паблік Запорізький Футбол підготував інтерв’ю з вихованцем місцевогофутболу — Євгеном Опанасенко!— Нещодавно у тебе була кругла дата: 200 зіграних матчів в УПЛ. Дуже значна цифра. Пам’ятаєш свій дебютну гру?
— Так, звичайно. Це був 2008 рік — гра проти Динамо. Програвали 2:0, тому тренера вирішили дати мені дебютувати. Емоції були чудові, в той час дебютувати у вищій лізі в 17 років… це було круто!
— Коли Металург очолив Роман Григорчук, ти досить часто грав у півзахисті, а бувало й в атаці. Перші свої голи на професійному рівні добре пам’ятаєш?
— Так, Роман Григорчук часто використовував мене в півзахисті, як зліва, так і справа. Якщо не помиляюсь, перший і відразу другий гол забив, коли грали проти Зорі.
Сезон 2010/11. І так на жаль вийшло, що Металург вилетів до Першої ліги. Перед сезоном, наскільки я пам’ятаю, керівництво обіцяло, що клуб буде боротися за єврокубки, але підсумок виявився дуже болючим. — Як думаєш, чому все сталося саме так?
— Я якщо чесно не пам’ятаю, які у нас були завдання в той час, але раз вилетіли, значить грали гірше за інших.
— Перша Ліга — це своєрідна естетика, нові міста, стадіони, клуби… для хлопців це було чимось незвичайним?
— Нічого особливого тоді в Першій Лізі ми не помітили. Кістяк у нас залишився, фінансування теж було на рівні вищої ліги, тому нічого незвичайного не було.
— Першу половину чемпіонату команда провела дуже стабільно, але ось після зимової паузи: Севастополь набрав хід, а запоріжцям частенько ставили палиці в колеса «люди зі свистком». Чи відчувалася напруга всередині колективу?
— У першій половині сезону ніхто не знав, як ми будемо виглядати та як будемо грати. Проти нас команди не закривалися, а намагались грати на рівних. Друга частина сезону виявилася складнішою, адже Севастополь поставив завдання вийти будь-яким способом, і чутки ходили що судді їм в цьому допомагали, але і нам хотілося вийти, саме так і сталося.
— І ось матч всього сезону: гра у Севастополі. Гол рукою бачила вся Україна, емоції зашкалювали, але нажаль нічого було не змінити. Здавалося що це був кінець?
— Якщо чесно, було дуже прикро в той момент і здавалось що весь сезон був провалений, незважаючи на те, що цей матч ми грали не погано. Тільки суддя допоміг Севастополю нас обіграти, але у них залишався дуже важкий матч на виїзді проти Буковини. Тому надія звісно залишалася, плюс Коломойський мотивував хлопців з Чернівців.
— Ви якось віддячили команді з Чернівців?
— Ми, тобто футболісти?) Ні, ніяк не дякували … хіба що писали своїм знайомим, які грали в тій команді. За великим рахунком, хлопці зробили те, що повинні були робити, адже кожна поважаюча себе команда виходить і грає на перемогу.
— Такий довгоочікуваний вихід в УПЛ, але у команди відверто нічого не виходило, тренерські перестанови, провальні результати.. хоча здавалося, що ця команда може грати набагато сильніше. У чому була причина такого крутого піке? Або тут сукупність факторів?
— Ви самі відповіли на своє запитання. За час мого перебування в Металурзі, команду тренував близько 12 фахівців, це дуже часта зміна тренерів для команди.
— Новий сезон і новий шанс. Сергій Пучков зміг змінити команду в ігровому плані, за командою було дуже приємно спостерігати, але результатів не було, і це було найприкріше. Як вважаєш, чому Сергію Валентиновичу не дали більше часу?
— Це питання до керівників. Особисто мені було дуже комфортно працювати з Пучковим, незважаючи на те, що як тільки ми дізналися про те, що саме він прийме Металург, то більшість футболістів були дуже злі на нього, так як саме він очолював Севастополь, коли ми з ними конкурували за друге місце.
— У Чорноморець тебе запросив Роман Григорчук?
— У той період у мене було декілька варіантів продовження кар’єри, був варіант поїхати на гарні умови в Маріуполь, або перейти на менш вигідні фінансові умови, але в Чорноморець Григорчука… Я особливо не роздумував, адже любив Романа Григорчука як фахівця після роботи в Металурзі!
— Перехід в Зорю, було приємно знову приїхати грати в Запоріжжя?
— Дуже, з Зорею склалося все дуже добре. Між відходом з Чорноморця і переходом в Зорю, я ще їздив на збори з Ворсклою. Сачко хотів мене переглянути, нажаль в команду я приїхав з пошкодженням, через яке не зміг себе проявити як потрібно, а як тільки підписав контракт з Зорею, на першому ж тренуванні більше не відчував дискомфорту в нозі, так що склалося все як потрібно!
— Твій період у луганському клубі можна назвати вдалим: бронзова медаль УПЛ, фінал кубка України, але на єврокубковій арені Зорі відверто нещастило, бо 2 сезони поспіль вони потрапляли буквально у групи смерті. Хто з суперників запам’ятався тобі найбільше?
— Цей відрізок моєї кар’єри напевно, можна назвати найуспішнішим. Ми грали з дуже сильними суперниками, і грали гідно! Двічі вийшли у групу Ліги Європи, побачили такі сильні команди.. звісно найбільше запам’ятався Манчестер Юнайтед, це улюблена команда мого дитинства, а тут вийшло побачити Олд Трафорд, і зіграти проти Манчестера — емоції незабутні. Плюс перемога над Атлетик Більбао, було круто!
— Коли ти зрозумів що хочеш щось поміняти в ігровій кар’єрі? Як виник варіант з Кон’яспором?
— Якщо чесно, думки що щось змінити виникли, коли я провів хороші півроку за Зорю, коли забив 5 м’ячів граючи на позиції крайнього захисника. У мене якраз закінчувався контракт, і я думав через те, що досить успішно провів півроку, то будуть цікаві варіанти продовження кар’єри. Адже далеко не в кожній команді фланговий захисник забиває 5 голів за пів сезону, при цьому не виконуючи пенальті, але на жаль варіантів не було, я продовжив контракт із Зорею. А через пів року подзвонив агент і сказав що є варіант поїхати в Туреччину, я погодився відразу!
— Чому не вийшло закріпитися у Туречинні?
— Напевно не вийшло тому, що програвав конкуренцію і отримував мало ігрової практики. Туди мене брали як лівого захисника, і все ж справа грати мені набагато зручніше.
— Ще трохи про Туреччину. Багато з футболістів які грали в турецькому чемпіонаті, скаржилися, що на стадіоні настільки шумно, що під час матчів закладало вуха. А як ти себе почував?
— Ну такі собі скарги у цих футболістів.Звісно там було нереально шумно, але це набагато крутіше, ніж коли приїжджаєш на стадіони України, і приходить по 400-500 чоловік на футбольний матч, там вболівальники дуже хороші.
Відразу згадувалися часи, до 2014 року, коли в країні стадіони теж були забиті.
— Повернення в УПЛ. Здавалося б Ворскла хороший варіант, але і тут у тебе не пішло, і всього 3 зіграних матчі. Тренерський штаб якось пояснював свої рішення?
— З тренерським штабом особливо не розмовляв. Я перейшов в команду як крайній захисник, мене почали награвати в опорній зоні, в якій я ніколи не грав, І ще після зборів травмувався і вилетів на пару місяців, що ускладнило моє становище в цій команді.
— Як виник варіант з Інгульцем? Можна сказати, що ти знайшов команду в якій нарешті можеш грати?
— Мені подзвонив агент, сказав що є такий варіант, після передзвонив тренер, ми з ним поговорили і я прийняв рішення підписати контракт! Дуже задоволений цим рішенням, дуже скучив за футболом, а тут є можливість отримувати ігрову практику.
— Як проводиш вільний від футболу час?
— Зараз перебуваю у Полтаві, зі своєю коханою дружиною, якраз у відпустці. 16 грудня у мене було весілля!) Відзначимо свята і буду вже займатися та готуватися до зборів.
— Як плануєш зустрічати Новий рік і Різдво?
— Новий Рік зустрінемо в колі друзів у Полтаві, за Різдво ще не думали, час покаже.
Євгене, ми бажаємо тобі успіхів у Новому році! Дякуємо, що знайшов час з нами поспілкуватися!
Спілкувався Дмитро Горін спеціально для ЗАПОРІЗЬКИЙ ФУТБОЛ | NEWS
