20 річна спринтерка Вікторія Ратнікова цього сезону принесла Запорізькій області три золоті медалі чемпіонатів України і двічі представляла область на чемпіонатах Європи. Зараз вихованка Заслуженого тренера України Костянтина Рурака готується до чемпіонату світу серед військовослужбовців. Про насичений сезон ми вирішили розпитати у молодої спортсменки докладніше.
-У Вас такий насичений сезон — молодіжний чемпіонат Європи, потім командний. Як оціните виступ на молодіжній першості планети?
-На молодіжному чемпіонаті Європи було дуже важко, не могла зібратися. Хвилювалася — якось довго за кордоном не виступала, це такий перший старт був. На 100-метрівці показала час 12.07 сек, це якось ніяк. На 200 м думала зберуся, але не вийшло. Не знаю, що було не так — не задоволена я своїм виступом.
-Потім відігралися на чемпіонаті України?
-Я після цього виступу на молодіжному чемпіонаті Європи хотіла закінчувати сезон — думала: «Як я побіжу тоді на командному?». Але на чемпіонаті України вийшло показати особистий рекорд, я дуже вдячна тренеру за це. Він мене направив, «вставив мізки», можна так сказати. І пробігла 11.61!
— І завдяки цьому пройшли на командний чемпіонат Європи в особистому виді! Не очікували такого?
— Так, це був шок. Я думала тільки естафету бігти, на особистий ніяк не розраховувала. І тренер не очікував. Це було щось. Але я дуже рада, що мені вдалося пробігти і в особистому виді. Тому, що це досвід. І це було дуже круто, емоції класні!
— Там вже не так хвилювалася?
— Ні! Там хвилювання відійшло в сторону. Вже за команду треба було виступати і переживала, щоб показати результат ближче до особистого рекорду. Хотілося звісно особистий показати. Трохи не вистачило.
— Як біглося в Бидгощі у дорослій компанії?
— Це дуже круто, бо коли виходиш на старт і розумієш, що ти стоїш серед найсильніших спортсменок Європи. Це дуже класно, це неймовірні емоції. Особливо в естафеті! Це мій перший старт в естафеті, я дуже сильно переживала: Як я передам паличку, чи наздожену я? Але з пострілом всі переживання відійшли на задній план — думка була тільки передати паличку. Вийшло! Я дуже задоволена, такі емоції були не передати! Підтримка трибун, це дуже класно.
— На командному чемпіонаті Європи в естафеті тобі довірили перший «розганяючий» етап, від якого багато в естафеті залежить …
— Я усвідомила це, вже коли почали розминатися. У мене на розминці руки тряслися. Я, звісно, намагалася не показувати, але було страшно. Але естафетою задоволена, пробігла непогано і тренер задоволений.
— Після командної Європи ти виграла золото дорослого чемпіонату України в Луцьку. Чи задоволена результатом, адже конкуренція була м’яко кажучи не дуже.
— Конкуренції як такої взагалі не було. Я розчарована, що нема суперниць, які бігали ще півтора роки тому. Та ж Калістратова, Плотіцина мала бігти, але в останній момент не з’явилася. Хоча часом задоволена – це новий особистий рекорд, щоправда через те, що вітер того дня перевищував норму, його не зарахували. Але все одно, це помітне зрушення , у порівнянні з минулим роком. На 200 м в Луцьку стала четвертою. Не дуже люблю цю дистанцію, та й тренер сказав не викладатися після 100-метрівки. Але у мене не вийшло розслабитися, пробігла по особистому рекорду і в півфіналі, і в фіналі – скинула соту, теж задоволена.
— Це твоя третя перемога на національних змаганнях цього сезону, в активі вже є золото молодіжного, командного та дорослого чемпіонатів України. На початку сезону сподівалася на такий результат?
— Ставила собі завдання виграти молодіжний чемпіонат України, хотіла ще й командний. А на дорослому чемпіонаті України не думала, що виграю. Але так вийшло, що не було конкуренції, і я виграла. Я звісно рада, але якийсь осад є – якби була конкуренція, це було б набагато приємніше.
— У порівнянні з попереднім сезоном, цей у тебе справжній прорив!
— Минулого року я тільки почала тренуватися у групі Костянтина Михайловича, було багато нової роботи, інший підхід, техніку ламали. Складно було налаштуватися. А цього року вже більш налаштовані були і тренер, і я — треба було показувати результат, я планувала відібратися на командний чемпіонат Європи в естафету, а відібралася ще й в особистий вид, і це для мене було щось! Цей сезон у мене вдалий, я ним задоволена. Але дуже багато роботи ще. У нас є що покращувати – техніка, швидкість, тому попереду лише краще.
— На скільки я знаю, на цьому сезон для тебе ще не завершується?
— Так, вперше їду на чемпіонат світу серед військовослужбоців, який в середині жовтня буде в Китаї. Бігтиму 100, 200 м та естафету. Для мене ці змагання важливі, як будь-який старт. Я не знаю чого очікувати від них, тому відчуття не зрозумілі. Ще є трохи часу підготуватися, чим зараз і займаюся.
Олена Назаренко, для Федерації легкої атлетики Запорізької області
