Анастасія Ткачук: «Тренер все знає, але мені нічого не говорить»

На командному чемпіонаті України з легкої атлетики у приміщенні, який відбувся 27-28 січня в Запоріжжі, місцева атлетка Анастасія Ткачук здобула три перемоги.

Анастасія виграла змагання на дистанціях 800 метрів (2.04,97), 1500 метрів (4.14,58), а також в чудовому стилі здобула перемогу у складі збірної Запорізької області в естафеті 200+400+600+800 метрів. Наразі 23-річна атлетка ще з минулого року має норматив на чемпіонат Європи в приміщенні на двох дистанціях (800 м та 1500 м), в Запоріжжі ще раз підтвердила його на 1500 м. А от на 800-метрівці цього зробити не вдалося.
— Ви у складі естафетної команди пробігли свою 800-метрівку швидше, ніж в індивідуальному. Хоча естафета проходила усього через годину після вашого фіналу.
— Так вийшло, я не очікувала. Здавалося, сил має залишитися менше. Але тут все-таки бігла за команду, хотіли виграти, порадувати вболівальників, адже змагаємося вдома, де нас підтримував увесь манеж. Певно, через те так і вийшло.
— В естафеті ви отримали паличку останньою, четвертою. А потім зуміли відіграти відставання десь у 50 метрів, обійти усіх суперниць і вирвати перемогу. Були впевнені в своїх силах?
— Чесно кажучи, ні. Але мій тренер, Костянтин Рурак сказав, що я можу їх наздогнати. Я своїм наставникам довіряю на всі сто відсотків. Я навіть під час бігу не дуже вірила в це. Але, виходить, тренер мене краще знає, ніж я сама себе. Все вийшло, і ми цьому дуже раді.
— Три таких не простих забіги впродовж двох днів – не важко було?
— 1500 метрів мені далися більш легко. По-перше, тому що бігла разом з Оленою Сідорською, а в конкуренції воно легше показати гарний час. На 800-метрівці я мала інші завдання, хотіла пробігти по нормативу (2.04,00). Але оскільки після 1500 минуло менше 24-х годин, повністю відновитися не вдалося. Спочатку засмутилася. Але два забіги впродовж години з результатом 2 хвилини 4 секунди не можуть не радувати.
— На Белград-2017 готуєтеся?
— Готуємося, але у нас підготовка складається не зрозуміло – тренер все знає, але мені нічого не розповідає. І на якій дистанції я там буду виступати – поки що сама не знаю.
— Ви на стільки йому довіряєте, що самі не знаєте, яку дистанцію бігтимете?
— Ну звичайно! Це ж тренер, це його робота. Моя справа прийти на тренування і працювати.
— А ви особисто яку хочете бігти?
— Ви знаєте, з цікавості, задля азарту, я хотіла б спробувати 1500 м. Останні два роки не скажу, що вона мені легко дається, але подобається. Але з іншого боку, 800 метрів – все-таки менше кіл, більш рідна для мене. Та й всі мої нагороди були здобуті на 800-метрівці.
Федерація легкої атлетики України