Комментарии наставников после матча "Арсенал" — "Металлург"
В’ячеслав Грозний (головний тренер „Арсеналу”)
— В першу чергу хочу привітати всіх зі святом. Вийшло так, що ми грали в цей день. Господь бачив, що ми старалися і хотіли виграти. Ми робили все для цього.
Я задоволений роботою, яку ми провели готуючись до цієї гри. Були певні побоювання відносно результату матчу. „Металург” демонструє дуже хорошу і потужну гру. В трьох останніх домашніх матчах він переграв своїх суперників по грі. Вони досить пристойно виглядали і в Полтаві і навіть в Харкові. „Металург” — команда швидка, досить високотехнічна і я готував своїх гравців до повного пресингу. В матчі з „Шахтарем” ми пресингували перші 15 хвилин, а сьогодні нас вже вистачило на півгодини. В цей період „Арсенал” наніс багато ударів по воротам суперника. Повинен був забивати Максим Шацьких, який виходив один на один з голкіпером.
До 30-ї хвилини у суперника практично не було контргри. Ми зажали „Металург” в лещата і „підібрали” майже всі м’ячі. Але на весь тайм нас не вистачило і суперник почав володіти м’ячем і організовувати вилазки на нашу половину поля.
У другому таймі я поміняв фланги і Захаревич почав відповідати за Польового. Польовий – активний гравець і мені потрібно було зробити так, щоб він перестав ходити в атаку. Захарович справився з завданням. Більше того, він і гольову передачу на Шацьких віддав.
Нажаль сьогодні у нас не йшла реалізація. Моментів створили достатньо, але довго не могли забити. В роздягальні я розмовляв з Мазілу, який в другому таймі мав стовідсоткову нагоду забити. Говорить, тренер, я вже бачив м’яч у воротах…
Я емоційний тренер. Але я задоволений тим, що сьогодні гравці пробували виконувати тактичний план на гру. Вони не тільки бились, боролись але і грали на досить непростому полі. Футболісти починають отримувати задоволення від гри, а для мене це важливо.
Я задоволений всім, крім, звісно, травми Романчука. Є підозра, що у нього перелом двох ребер. Думаю, що зараз поїдемо всією командою в лікарню, провідаємо його. Такі моменти важко коментувати.
— Ви встигли посвятити пасху?
— Я в церкву не ходив, але дружина і діти там були і свячену пасху я вже їв. Вдячний господу, що допоміг нам перемогти. Знаєте, сьогодні була солідна чоловіча гра. І арбітраж був нарівні – ніхто нікому не заважав грати.
— Наступним вашим суперником стане „Динамо”. Що думаєте про цю команду?
— Сьогодні я ще не думаю про цей матч. Сьогодні буду відмічати велике свято. Зберуться діти, кум… А думати про „Динамо” почну з завтрашнього дня. З такими командами цікаво грати, бо суперник дає можливість виявити твої недоліки.
На мене чомусь образився Мірча Луческу: „Вы бы со всеми так играли”. А я хіба так не граю? Я усіх хочу обіграти. Я сказав, що хочу обіграти „Шахтар”, але говорив я це не для „гірників”, а для своїх хлопців. Це мені для них треба. Для тих богданових, захаревичів, які на цьому рівні ще не грали. Впевненість тренера придасть їм психології переможців. Для чого ображатися?
Я бажаю „Шахтарю” і „Динамо” обігрувати всіх суперників у Лізі чемпіонів. А в Прем’єр-лізі я сам хочу всіх перемагати. Інакше працювати нецікаво.
— Ви якось критикували Мазілу після чого він відмітився дублем. Може його знову треба покритикувати?
— Зараз получить (усміхається).
— Захаревич і Богданов досить часто підключаються в атаку…
— Ми намагаємося створити особливий підхід до молоді. Ветеранам легко грати, вони мають досвід. А молодим значно важче. Ми дозволяємо імпровізувати, але їх обов’язково хтось страхує.
Кожен день у нас передбачене теоретичне заняття, яке триває годину. Я гравців уже достав цим. Але кожного суперника ми розбираємо дуже детально: де слабкі місця, куди треба віддати. Як в школі. Але вони розуміють чого я від них вимагаю. Наприклад, захисники запоріжського „Металурга” не „відскакують„ разом з нападаючими і є можливість чіплятись за м’яч. Сьогодні „Металург” не зіграв і на 50 відсотків своїх можливостей. Це дуже сильна команда.
— Якби сьогодні арбітр призначив пенальті в бік воріт гостей, хто б виконував вирок? Шацьких чи штатний пенальтіст Закарлюка?
— Звичайно Шацьких. Я б сам попросив про це. А вже в кінці матчу 11-метровий мав би виконувати Воробей у якого також 99 забитих м’ячів.
Роман Григорчук (головний тренер „Металурга”).
— Думаю, що в такий день ми перш за все повинні поздоровити один одного з таким великим святом, побажати всього найкращого.
Що стосується футболу в нашому виконанні… На мій погляд, „Металург” вийшов на гру дуже невпевненим. Напівоб’єктивна причина полягає в тому, що у нас дуже молода команда, але це все одно не дає нам право виходити і грати обережно, ніжно. Це не той настрій, який повинен бути у гравців на футбольному полі. Футболіст повинен виходити на гру з азартом, тим більше, що у нас команда досить підготовлена і вміюча, щоб перемагати такого суперника як „Арсенал”.
Але сьогодні ми програли закономірно, рахунок по грі. Поздоровляю суперників з перемогою.
— Ви сьогодні встигли сходити до церкви?
— Так. Ранком у нас була прогулянка і ми в тому числі зайшли до церкви.
— Говорять, що в такий день працювати гріх…
— Ми так погано грали не від того, що знали, що це гріх.
— Ви продовжуєте довіряти молодому голкіперу Максиму Ковалю. Чи винен він у пропущених сьогодні голах?
— Коли команда програє гру, то переходити на персоналії, на мій погляд, взагалі не потрібно. Ми програли всі: тренер, команда, футболісти. Я можу лише підтвердити, що повністю довіряю Ковалю так як і любому іншому футболісту, який знаходиться в нашій команді.
— Коли ваші попередники (Чанцев, Вернидуб, Ходус, Лутков) приходили на післяматчеву прес-конференцію, то складалось враження, що „Металург” – це команда переляканих тренерів. Вони відбивалися простенькими відповідями. Чи має на сьогоднішній день Роман Григорчук повний карт-бланш на те щоб визначати склад, вибирати тактику, проводити тренування.
— Так. В плані тренерської роботи я маю повний карт-бланш.
Сергей Сытник, UA-Футбол
